Джон Гарднер - Помста професора Моріарті

Тим часом Джарвіс Морнінгдейл спустивсь у головний вестибюль готелю. Там він сказав черговому, що чекає з Парижа торгівця творами мистецтва, а тому просив би прислати до його номера зо два мольберта.

Мольберти пообіді було приставлено, і Морнінгдейл особисто простежив, щоб їх поставили у протилежних кінцях вітальні.

Надвечір управитель у своєму кабінеті продивлявся список гостей. Його погляд зупинився на прізвищі Джарвіс Морнінгдейл. Він десь недавно бачив це прізвище, але не тоді, коли секретар містера Морнінгдейла замовляв номер. Бачив у якомусь офіційному документі. Думка про це не залишала його до кінця дня.

Після п'ятої до містера Морнінгдейла завітали троє відвідувачів. Управитель поцікавився, чи містер Морнінгдейл на них чекає, і ті запевнили, що так.

— То ви, мабуть, оті панове з Парижа, — сказав управитель.

— Ні, — посміхнувсь у відповідь високий грізного вигляду чоловік із нерівним шрамом через усю щоку, — ми — приватні детективи. Містер Морнінгдейл збирається оглянути на цьому тижні картини, що мають велику вартість, і нас найнято для певності, що з творами мистецтва нічого лихого не трапиться. Це на користь і вам, і йому.

Управитель з цим погодився й звелів провести Алберта Спіра та братів Джекобсів до апартаментів містера Джарвіса Морнінгдейла.

Готуючись вечеряти, він раптом згадав, де бачив ім'я Джарвіса Морнінгдейла. Подавшись до кабінету, відімкнув стіл і почав гортати теки з кореспонденцією. Минуло кілька хвилин, і він таки знайшов листа. Лист був на офіційному бланку Скотленд-Ярду:

«Копія направляється в усі добрі готелі столиці. Лист не пов'язаний із злочином чи злочинцем. Проте нам дуже бажано було б поговорити з американським громадянином Джарвісом Морнінгдейлом. Отже, якщо містер Морнінгдейл замовить номер чи поселиться у вашому готелі, просимо негайно повідомити про це безпосередньо Ангуса Мак-Криді Кроу, інспектора слідчого відділу Скотленд-Ярду. Цим ви зможете убезпечити містера Морнінгдейла й себе від подальших неприємностей».

Лист було одержано на початку лютого, і управитель дивувався, як міг про нього забути. Зателефонувавши до поліції, він дізнався, що Кроу вже пішов і буде лише завтра вранці. Управитель розважив, що не буде великої біди, якщо він зателефонує вранці, хоча й подумав, що, може, треба було запитати домашню адресу інспектора. Але навіть коли б він це зробив, користі було б мало. Сильвія Кроу того вечора була вдома сама. Її чоловік, як вона гадала, був заклопотаний службовими справами, а служниця Гарріет мала вільний вечір.

Готель «Гросвенор-Гаус» був поряд з вокзалом Вікторія і виходив чолом на жваву Вікторія-стріт, з ранку до півночі заповнену екіпажами, вантажними фургонами, зеленими та жовтими омнібусами, що раз у раз під'їжджали до вокзалу й від'їжджали від нього.

«Гросвенор-Гаус» пишався своїм обслуговуванням та кухнею й був, мабуть, найбільший серед готелів, що співробітничали із залізничними компаніями.

З другої половини дня 8 березня 1897 року за «Гросвенор-Гаусом» велося спостереження чи не з кожного рогу. Добре вдягнені чоловіки та жінки патрулювали вулицю Букінгем-Пеліс-роуд, на яку також виходив готель, а невелика група під виглядом жебраків, носіїв, мандрівників тощо охороняла вхід до готелю та всі підходи до нього з боку вокзалу. Моріарті обрав місце зустрічі, враховуючи, що Гризомбр, прибувши до Англії, побажає передати викрадену картину відразу, а поїзди Дувр-Чатем-Лондон прибували саме на вокзал Вікторія. Гризомброві досить було лише зійти з поїзда й пройти до готелю, щоб позбутися Джоконди в обмін на багатство, обіцяне Джарвісом Морнінгдейлом.

Моріарті обіцяв Гризомброві чекати в готелі щовечора з восьмої години, бо один з поїздів прибував до Лондона саме незадовго до цього часу.

Моріарті був певний, що Гризомбр не забариться. І не помилився. Коли прибув поїзд із Дувра, один із прибічників Моріарті, під виглядом носія, підійшов до Гризомбра та двох його охоронців, поклав на свій візок чотири їхні валізи й почухав потилицю, почувши, що їм треба в «Гросвенор-Гаус». Жоден з трьох французів не помітив, як носій коротко кивнув двом хлопчакам, що байдужно дивилися на прибулий поїзд. Вони не помітили також, як один з хлопчаків заспішив і, помахавши рукою, подав сигнал трьом чоловікам та хлопцеві в поштовій уніформі, який тинявся в кінці платформи. Кількома секундами пізніше цей поштар уручив жовтий конверт з телеграмою управителю «Гросвенор-Гауса». Управитель передав телеграму посильному, і той одразу відніс її на четвертий поверх, де були апартаменти Джарвіса Морнінгдейла.