Лесь Подерв'янський: Рiзні п'єси

Жора.Ето спанієль!

Сірьожа.Ну цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться — тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти — хуя тобі, не витягне, отакена щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі… Десь кілограм на триста…

Жора.Ховайте стакани! Діна йде!

Входить Діна, освітлюючи своєю красою убоге приміщення.

Валєрік.Діана! Діана!

Діна.Хлопчики, Валєріку не наливаєте, йому сьогодні на ампутацію, і приберіть закуску, професор буде на обході.

Василь Гнатович.А ми і йому наллєм!

Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.

Сірьожа.От інтересно, шо йому будуть ампутіровать? Може вуха?

Валєрік.Діана!

Енгельс Гасанович.Чито ти переживаєш, гилупий! Етот дєвушка — все животниє.

Василь Гнатович.Гасанович, давай, твоя черга.

Енгельс Гасанович.У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работаєт, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю, банщик, гидє етот малшик? Он говирит, малшик занят, єсть дєвушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик…

Василь Гнатович.Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотнича.

Енгельс Гасанович.Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних…

Василь Гнатович.Гасановичу не наливать, Жора, давай.

Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.

Жора.У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли раз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п'ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі, хуяк! Змотав, поклав в багажнік і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають…

Сірьожа.А якщо срати захоче?

Жора.Ну як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!

Сірьожа.Та нє! Людина — це ж жива істота, вона пісять хоче!

Голос тигра.Аум!

Жора.От кому єсть шо про охоту розказать!

Сірьожа(запопадливо). Тепер хай Василь Гнатович розкаже. Він мабуть таке знає, шо і тигру нєхуй дєлать!

Василь Гнатович витримує акторську паузу і починає розповідь страшним хрипким голосом, зловісно рухаючи вусами в різні боки.

Василь Гнатович.Дев'ять душ дітей пропало в ставку, потом ще двоє. Стали люди радитись. Наварили каші. П'ять казанів! І всю кашу вивернули в ставок! Він іззів…

Всі хором.Хто?

Василь Гнатович(страшним голосом) . Сом! Йому в середині розпуклося і він вивернувся!

Всі хором.І шо?

Василь Гнатович.Дві пари волів впрягли, відвезли на кладовище і там поховали!

Жора.Ніхуя собі!

Валєрік.Діана!

Входять санітари під керуванням Діни. Вони грузять Валєріка на лікарняну каталку і увозять в операційну.

Сірьожа(до санітарів). А шо ви йому відрізати будете?

Санітар(шуткує) . А голову відріжем нахуй.

Василь Гнатович.Ти, Сірьожа, довиябуєшся, шо вони і тобі шось відріжуть.

Сірьожа.Та вже нема чого відрізать… Так свербить, проклята, під гіпсом, а палець не дістає.

Жора.Тобі милом треба було перед тим голову вимить…

Сірьожа.Та! Те мило до пизди. От я вам розкажу про мило. У мене дід був. Він корови пас. Коли це іде большаком і бачить, в канаві вовк лежить. Здоровенний такий волчара, лежить і спить! Дід підійшов і батагом як переїбе! Вовк підскочив вверх метрів на двадцять, ні, на двадцять п'ять! І всього діда обісрав. Дід приходе додому, взяв мило, і давай митися, ну він був одєт в труси і майку, це літом було. Значить, миється, миється, ніхуя не получається, бздить і всьо. Жінка прийшла і вигнала його з хати. Так у нього вся жизнь перевернулась у хуйову сторону. І на роботу не міг устроїться, бо від нього бзділо, і жінка пішла, і в армію не взяли. А він хотів буть воєнним, а не вийшло через вовка… То коли вмер, поховали разом з вовком, я до баби в село приїхав з жінкою, хотів на могилу сходити, а баба каже: «Ви, діточки, до того вовка і не ходіть, бо бздить досі», ото тобі й мило!