Платон - Апологія Сократа. Діалоги

Але в такому разі може видатися дивним, що я, обходячи всіх і маючи стільки роботи, даю такі поради тільки приватно, а виступити перед народом на зборах і давати поради місту не зважуюсь. [D]Причина цього полягає в тому, що, як ви не раз і повсюдно від мене чули, в мені об’являється щось божественне або чудесне, над чим насміхається Мелет у своєму обвинуваченні. Почалось це в мене з дитинства: озивається в мені якийсь внутрішній голос {27} 27 27. Згадки про внутрішній голос Сократа є в інших діалогах Платона: «Федр», «Евтидем», «Теетет», «Алківіад перший»; у «Спогадах про Сократа» Ксенофонта, у творі Плутарха «Про Сократового генія», в Апулея «Про Сократового бога». , який щоразу, коли з’являється, відраджує мене від того, що маю в дану хвилину робити, а ніколи нічого мені не дораджує. Ось цей голос і забороняє мені займатися державними справами. І, як мені здається, він чудово чинить, що це забороняє. Повірте мені, афіняни, якби я намагався присвятити себе державним справам, то вже давно загинув би й не приніс би ніякої користі ні вам, ні собі самому. [E]І ви не гнівайтесь на мене за те, що скажу правду: немає такої людини, що могла б зберегти себе, якби почала відкрито противитися вам або якійсь іншій громаді, [32]запобігаючи несправедливостям і беззаконню, які мають місце в державі. Той, хто справді бореться за справедливість і хоче бодай на короткий час лишитися живим, мусить обов’язково зостатися приватною особою і не брати участі в громадському житті. Як переконливі докази цього, наведу не слова, а те, що ви цінуєте, — вчинки. Отже, послухайте, що трапилось мені, аби ви знали, що я навіть під страхом смерті нікому не поступлюсь на шкоду справедливості, і я не поступився б, хоч би мав від цього й загинути.

Те, що я вам розповім, щоправда, прикро й неприємно вам буде слухати, але це щира правда. [B]Ніколи, афіняни, я не обіймав жодної посади в місті, крім того, що засідав раз у Раді {28} 28 28. Сократ був обраний членом афінської Ради (Буле) в 406 році до н. е. від дему Алопеки, який входив до філи Антіохіди. Із п’ятисот членів афінської Ради одночасно засідали тільки п’ятдесят, які називалися пританами. . Сталося так, що випала черга засідати нашій філі, Антіохіді, тоді, коли ви вирішили судити зразу всіх десятьох стратегів за те, що вони не зайнялися похороном загиблих у морській битві {29} 29 29. …у морській битві. — Йдеться про морську битву при Аргінузьких островах у 406 р. до н. е., в якій афінські стратеги здобули велику перемогу над спартанським флотом, але буря перешкодила їм підібрати й похоронити плаваючі трупи воїнів. Згідно з віруванням стародавніх греків, душі непохованих людей були приречені на страшні муки. Переможців-стратегів звинувачено в релігійному злочині й страчено. Сократ, який був пританом і епістатом, тобто головою Ради на даний день, спротивився незаконному огульному суду над усіма стратегами зразу. На другий день при іншому епістаті стратеги були засуджені на смерть. . Було це незаконно, як ви всі пізніше визнали. Тоді я єдиний із пританів спротивився, попереджуючи, що не слід порушувати закон, і голосував проти. Хоча промовці ладні були обвинуватити мене і вимагати мого ув’язнення, та й ви самі цього вимагали і верещали, я, однак, думав, що моїм обов’язком є радше відстоювати закон і справедливість, [C]ніж із страху перед тюрмою або смертю тримати вашу сторону, тому що ваше рішення протизаконне. Це було ще тоді, коли в місті при владі був народ. А коли настало правління олігархії, то Тридцять тиранів своєю чергою викликали мене й ще чотирьох інших до Круглої палати {30} 30 30. Кругла палата (по-грецькому «толос») — будинок, де збиралися і обідали притани. і наказали нам привезти з Саламіна силоміць Леонта {31} 31 31. Леонт — афінський полководець, багата людина, страчений під час правління Тридцятьох тиранів у 404 р. до н. е. , аби його стратити. Чимало подібних доручень вони давали й іншим, бажаючи мати якнайбільше співвинних. Тоді я не словом, а ділом довів, [D]що я про життя, прямо кажучи, аніскілечки не дбаю, а стараюся тільки й передусім про те, щоб не заплямувати себе нічим незаконним і негідним, — це для мене все. Мене цей уряд, хоч який грізний він був, не налякав настільки, аби змусити вчи­нити беззаконня. Тож коли ми вийшли з Круглої палати, ті четверо вирушили на Саламін і доставили Леонта, а я пішов собі прямо додому. Напевно, були б мене за це стратили, якби цей уряд не був скинутий. [E]І на все це ви знайдете багато свідків.