Ренсом Ріґґз - Бібліотека душ

Здесь есть возможность читать онлайн «Ренсом Ріґґз - Бібліотека душ» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Старинная литература, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Бібліотека душ: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Бібліотека душ»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Абатон… Загадкове зникле місто, де в бібліотеці зберігаються душі великих дивних… Старовинна легенда нагадає про себе, коли в пошуках викрадених дітей Джейкоб, Емма й вірний Едисон, сплутавши сліди переслідувачам у сучасному Лондоні, вирушать до вікторіанської Англії. У небезпечній подорожі в нетрі Диявольського Акра — петлі поза законом, де дуже легко приховати вкрадене, — їх супроводжують похмурий перевізник Шарон, спокушений перспективами кар’єрного зростання, і приручений Джейкобом порожняк. Але тут, біля самого лігва витворів, їх уже багато років чекає той, хто вірить у повернення бібліотекаря…

Бібліотека душ — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Бібліотека душ», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Настала наша рятівна мить.

— БІГОМ! — проревів я, і вони послухалися. Емма побігла, спотикаючись, Едисон плутався в неї під ногами, я намагався протиснути довготелесого й слизького від крові складаного чоловіка у вузькі двері. А потім ми всі ввалилися через поріг у вагон поїзда.

Знову прогриміли постріли — то витвір наосліп палив у порожняка.

Двері наполовину зачинилися, але одразу ж роз’їхалися знову. «Відпустіть, будь ласка, двері», — спокійним тоном попросив записаний голос.

— Ноги! — Емма показала на черевики на довгих ногах складаного, кінчики яких витикалися в двері. Я поповзом кинувся їх прибирати з проходу, і за ті секунди до зачинення дверей, які, здавалося, тяглися нескінченно довго, витвір встиг вистрелити в повітря ще кілька разів, перш ніж остаточно набрид порожнякові й той хряснув його об стіну. Витвір сповз купою на підлогу й більше не рухався.

Другий витвір поквапився до виходу. «Його теж», — намагався сказати я, але було вже трохи запізно. Двері зачинилися, вагон різко сіпнувся і поїзд рушив.

Я роззирнувся навколо, подумки дякуючи долі, що вагон, у який ми завалили, виявився порожнім. Що могли подумати про нас пересічні пасажири?

— Як ти? — запитав я в Емми. Вона сиділа рівно, важко дихала й уважним поглядом мене роздивлялася.

— Нормально, завдяки тобі. Невже то ти змусив порожняка таке зробити?

— Здається, так. — Але я й сам до кінця собі не вірив.

— Дивовижно, — тихо промовила вона. І я не міг розібрати, що прозвучало в її голосі: острах, захват чи те й те одночасно.

— Ми завдячуємо тобі життям, — сказав Едисон й м’яко тицьнувся носом мені в руку. — Ти дуже особливий хлопчик.

Тут складаний чоловік розсміявся. Я опустив на нього погляд і побачив, що він шкіриться до мене в усмішці крізь маску болю.

— Бач? — спитав він. — Казав я. Чудо. — Але його обличчя враз посерйознішало. Схопивши мене за руку, він вклав мені в долоню квадратик паперу. Фотографія. — Моя дружина, моє дитя. Їх забрав наш ворог, давно. Якщо знайдете інших, можливо…

Я мигцем подивився на фото, і мене пронизав жах. То був маленький портрет для гаманця — жінка, що тримає на руках немовля. Помітно було, що Сєрґєй носив його з собою давно. Люди на знімку були досить приємними, та саме фото (чи його негатив) зазнало пошкодження, може, його витягли з пожежі, й від високої температури обличчя розплавилися й неначе були зліплені зі шматків. Досі Сєрґєй ніколи не згадував про свою сім’ю; відколи ми з ним познайомилися, він розмовляв тільки про те, щоб зібрати армію дивних, послідовно обійти всі контури й вербувати тих сильних тілом, хто вижив під час набігів і чисток. Але він ніколи не розповідав нам, для чого йому знадобилась армія. Щоб їх повернути.

— Ми їх теж знайдемо, — пообіцяв я.

Ми обидва розуміли, що це малоймовірно, але саме це йому потрібно було тієї миті почути.

— Спасибі, — сказав він, і його тіло обм’якло в калюжі крові.

— Довго він не протримається, — і Едисон лизнув Сєрґєю обличчя.

— Зараз спробую припалити рану, — сказала Емма. Швидко наблизилась до нього й заходилася енергійно терти долоні.

Едисон понюхав сорочку складаного чоловіка ближче до живота.

— Тут. У нього рана тут. — Емма приклала руки обабіч того місця, і, щойно засичала плоть, я миттю підвівся, відчуваючи, що можу знепритомніти.

Я визирнув у вікно. Ми ще тільки повільно виїжджали зі станції. Напевно, уламки на колії заважали поїзду набрати швидкість. Сигнали аварійного світла навмання вихоплювали з темряви розрізнені деталі.

Тіло мертвого витвора, наполовину присипане склом. Пом’ята телефонна будка, сцена мого прориву. Порожняк (я шоковано відзначив про себе його обриси), що підтюпцем біг платформою, проводжаючи поїзд, на кілька вагонів позаду, неспішно, наче ранішній бігун.

— Стій. Не підходь, — кинув я у вікно. Англійською. У голові стояв туман, знову заважав біль і тонкий свист.

Ми набрали швидкість і пірнули в тунель. Притиснувшись лобом до скла, я вивернув шию, аби ще раз бодай одним оком глянути на те, що лишилося позаду. Було темно, темно… А потім спалах світла, такий, як у фотоапарата, осяяв усе, і я ніби в стоп-кадрі побачив порожняка. Той летів, ноги відірвалися від платформи, а язики, мов ласо, метнулися вперед і вхопилися за перекладину на останньому вагоні.

Чудо. Прокляття. У чому різниця, я ще до пуття не розібрався.

Я взяв Сєрґєя за ноги Емма за руки і разом ми поклали його на довгу - фото 6
* * *

Я взяв Сєрґєя за ноги, Емма — за руки, і разом ми поклали його на довгу лавку, де він і лежав, непритомний, під рекламою напівфабрикатів для домашньої піци, погойдуючись у такт руху поїзда. Якщо він зібрався помирати, було щось неправильне в тому, щоб робити це на підлозі вагона.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Бібліотека душ»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Бібліотека душ» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Бібліотека душ»

Обсуждение, отзывы о книге «Бібліотека душ» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x