Даг Эндшё - Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Усі вірні бажають бути справжніми християнами, справжніми мусульманами, справжніми індуїстами, так, як і має бути. Це твердження, яке годі заперечувати. Іноді через розмаїття традицій усвідомлення того, що можна бути істинним християнином, мусульманином або індуїстом, становить справжню дилему. Якщо Мона, ортодоксальна єврейка, вірить в одне, то що не так із Ханною, яка вірить у щось зовсім інше? Тоді вона не є такою ж єврейкою? Ми знаходимо ту ж дилему, коли йдеться про релігійне розуміння людьми того, що таке правильний секс. Релігії настільки різноманітні, що важко дійти абсолютних висновків щодо ставлення кожної до будь-якої форми сексу.

Багато християн, мусульман, індуїстів та інших вірян люб­лять говорити про те, що заборонено, а що дозволено в тій чи тій релігії. Те, що свідомо чи несвідомо уникається в одній релігії, є визначальним у багатьох інших. Отже, віряни ігнорують не лише сучасні, а й минулі умови. Усі великі релігії і засуджують, і захищають гомосексуальність, незважаючи на те що вона ніколи ними не схвалювалася.

Кожна релігія мала й завжди матиме безліч авторитетів, які часто проповідують різні речі, проте рідко коли дають чітку відповідь на прямі запитання. Від того, наскільки пересічний вірянин буде слідувати вказівкам загальновизнаних авторитетів, залежить ступінь санкцій і вказівок і вибір, який зробить людина. І ми будемо й надалі сприймати людину як буддиста, християнина, мусульманина, поки вона сама сприймає себе як прихильника тої чи тої релігії або формально належить до будь-якої з них. Те, що більшість вірян не виконує вказівки релігійних авторитетів, свідчить не про порушення релігії, а про її нове вираження. З огляду на постійні розбіжності у ставленні релігії до сексу відповідь на те, що таке правильний мусульманський, християнський, або індуїстський секс, завжди буде неоднозначною.

Деякі сталі авторитети, наприклад священні писання або провідні релігійні діячі, більш важливі за інші. Спостерігаються чіткі тенденції у відносинах між різними авторитетами. Так, священні писання наголошують на одні заборони, проте ігнорують інші. Важливо звернути увагу на те, що є пріоритетним, а що ігнорується; таким чином стане очевидно, чи свідомим є вибір релігії. Крім того, існує чітка тенденція того, як вірні дотримуються чи ігнорують ту чи ту заборону або вказівку. Саме це ми маємо дослідити ближче, щоб визначити ставлення релігії до сексуальності.

Багато хто використовує першоджерела, щоб дійти остаточних висновків. Вони знаходять кілька пунктів у Біблії або Корані та використовують їх, аби підтвердити, що іудаїзм, християнство або іслам мають те чи те ставлення до тієї чи тієї варіації сексу. Хоча такі твердження нерідко репрезентують певні релігійні переконання, релігійна традиція водночас часто свідчить про одностороннє використання окремих джерел, серед яких навіть найвідоміші не дають остаточної відповіді на запитання: «Що таке релігія?» В Євангелії розлучення заборонене Ісусом, проте сьогодні більшість християн уважають інакше. З цієї причини християни — противники розлучень і християни — прихильники їх не є менш християнськими.

Постає питання: які джерела ми повинні розглядати під час вив­чення взаємозв’язку між сексом і релігією? Не можна використовувати лише священні писання з простої причини — вірні самі обирають, як саме їх інтерпретувати. І для того щоб відтворити картину взаємозв’язків між сексом і релігією, необхідно використати різні джерела. Аналіз релігійних писань треба проводити через минулі та сучасні переконання релігійних громад. Не можна зрозуміти заяви релігійних лідерів без урахування того, як вірні слідували цим указівкам. Релігійні ідеали необхідно ототожнювати з тим, що насправді практикується й прощається, що дійсно виникає із санкцій і реакцій, коли хтось переходить допустимі межі сексуальності, і тим, що є релігійно прийнятим.

Розглядаючи відносини між сексом і релігією, необхідно поставити питання, де завершуються межі релігії? Для багатьох побожних людей, особливо в наші дні, секс не є релігійним явищем. Інші вважають певні сексуальні правила центральними в їхній релігії, тоді як треті визначають їх більш культурними. Те, що спершу було релігійними вказівками або заборонами, з часом так укорінилося, що зараз розглядається як «природне». У підсумку, навіть якщо віряни визначають своє сексуальне життя за межами релігійної сфери, їхнє ставлення до сексу залишається актуальним для нашого дослідження, тому що воно однаково є релігійним.