Владимир Лис: Стара холера

– Все то ти знаєш, – сказав Адам. – Ни дарма на пошті робила.

– Та то тато мій казали так.

Єва замовкла. Поволі тупцяли далі, спираючись одне на одного. Так справді ніби легше було йти. Холоднішало, здавалося, от-от і сніг піде, бо ж таки грудень, зимова пора. Заждалися снігу і люди, і земля.

Вони не знали, що після Різдвяних свят, у січні, захурделить, село геть засиплють сніги, потоне в них хата, і вони обоє, старі-старезні, але ще живі, з теплим духом у грудях, стоятимуть в тій хаті перед образками і молитимуться, щоб оберіг Бог Лізу і Степана, котрі на той час уже будуть на донецькій землі, на тій страшній, далекій війні. А помолившись, Адам подумає про те, як добре їм обом у теплій хаті і як холодно, незатишно, певно, на тій війні Степанові й Лізі. Єва ж подумає, що вони, старі, мусять, мусять ще пожити трохи, щоб хоч би чимось, хоч цею молитвою і жалем своїм оберегти тих, молодих, котрі тепер далеко і котрих вона в уяві тулить до свого серця.

Хата ( діал. ). – Тут і далі прим. авт.

Квасоля ( діал. ).

Лайлива ( діал. ).

Пляшку ( діал. ).

Швидко ( діал. ).

Тютюн-самосад ( діал. ).

Лелека ( діал. ).

Нирка ( діал. ).

Комуністична спілка молоді Західної України.

Заявляються ( діал. ).

Вагітна ( діал. ).

Піджак ( діал. ).

Гарбуз ( діал. ).

Кімната ( діал. ).

Намисто ( діал. ).

Тарган ( діал. ).

Колише ( діал. )

День народження ( діал. ).

Сир, розмішаний у сметані й кислому молоці ( діал. ).

Слова О. Богачука.

Насвариться ( діал. ).

Голові ( діал. ).

Бузок ( діал. ).

Західно-поліським діалектом петрусь – сонечко, бедрик.

Лопата ( діал. ).

Тітка ( діал. ).

Назва книжки П. Сороки.

Нездала людина ( діал. ).

Не буркочи, не виправдовуйся ( діал. ).

Фельдшерсько-акушерський пункт.

Квіти ( діал. полонізм ).

Той, хто багато даремно говорить ( діал. ).

Картоплю ( діал. ).

Дзьобала ( діал. ).

Ватяна безрукавка ( діал. ).

Човен ( діал. ).

Розважливий ( діал. ).

Спокушає ( діал. ).