Ізабелла Сова - Тістечка з ягодами

— Не єдиного, мої кохані. Про що свідчить посмертна активність численних святих, в тім числі мого улюбленого Алоїзія Гонзаги, — заявила ворожка. — Ти, Малинко, можеш забалакати кого завгодно, а нам іще треба закінчити ворожбу.

— Соррі, я вже вимкнула передавач.

— Повертаючись до карт… — повела далі бабуся Малини. — У тебе є два виходи, Ягідко. З одного боку, стабільність. Ну… не така вже й безпечна, бо ніколи не відомо, що криється на дні тихого болітця. А з іншого боку, сама невідомість.

— Власне. Я навіть не знаю, що відчуваю до Рисека. А якщо я його розчарую?

— Ти йому щось обіцяла, дитинко?

— Ну ні, але боюся, що не зможу відповідати…

— Чому ти не зможеш відповідати? — Вона глянула на мене своїми мудрими очима. — Ти мусиш бути з ним? Це така аксіома? — Вона покрутила головою. — Ти не справдиш його надій? Що ж удієш. Не перше й не останнє розчарування в його житті. Найважливіше, щоб нічого похапливо не обіцяти. Передусім собі. Щоб ти була чесною стосовно себе. Цього вистачить.

— Але я боюся, що не буду досить міцно кохати, що на мене чекає порожнеча.

— А тепер ти кохаєш? — запитала мене Малина. — То чого тоді боїшся? Що поміняєш одну порожнечу на іншу?

— То що я маю вибрати? — простогнала я.

— Саме цього ми не можемо тобі сказати, — заявила ворожка. — Вирішуй сама. І пам’ятай: не намагайся покладатися на сліпу долю. Деякі справи ти можеш залагодити самотужки, інакше замість болітця на тебе чекає багно.

А все ж таки всупереч застереженням ворожки я поставила все на сліпу карту долі. Якщо Боббі викине мене за мою пропозицію, повернуся до лікарні. А якщо ні? Буду журитися з півгодини. Добре, три глибоких вдихи — і заходимо.

— Гелоу, Джагодо, я вже турбуватися про той звіт стосовно фітнес.

— Він готовий. — Я стала проти його столу. — Ні, не на папері. Я все маю в голові.

— Тоді стартуй. Я слухаю. — Він зручно випростався у своєму фотелі.

— Ти казав, Бабі, що ми, поляки, є ідеалістами. Я з тобою згодна. Крім того, ми маємо схильність до бунту і не виносимо примусу. Ну знаєш, поділи, неволя і такий подібний досвід.

— Я знаю поділи. І січневий повстання, коли у вас загинути останній романтик. Знаю від Барта. І що з тим бунтом?

— Є така ідея, Бабі. Нам треба заборонити будь-який фітнес. Жодних тренувань після роботи, бо це відбирає час, який можна присвятити надгодинам. Не можна, й по всьому.

— І що?

— Сам побачиш. Почнуть тренуватися найзапекліші лінюхи. А ФІРМА не витратить на це і ламаного євро. Є тільки дві умови. Перша: заборону мусиш видати ти як представник ворожих сил.

— А друга?

— Ти можеш загрожувати найвигадливішими карами, але без одної: не лякай їх звільненням. І що ти про це думаєш? — Я вся напружилася, чекаючи, коли він накаже мені забиратися з кабінету.

— Велл, ну що ж, Джагодо. Це досить ризиковане план, але без ризику немає мільйонів. А тому я кажу: зелене світло. Ще нині писати такий наказ і спостерігаємо рухи у Кемпені. Впродовж два місяць, а потім оцінка.

— І що тепер?

— Ти влипла, Ягодо, — потішила мене Магда. — Бо або Боббі викине тебе за два місяці через відсутність результату…

— А тоді повертатися до лікарні може бути запізно. Адже Рисек не буде тримати для мене місце вічно. — «Навіть якщо він має велику лікарню і ще більше серце».

— … або ти раніше загинеш від рук розгніваних працівників ФІРМИ.

— Може, вони зрозуміють, що це був тільки жарт.

— Не зрозуміють, моя люба. Тут кожен має почуття гумору на рівні Агати. Сміються тільки з жартів шефа. І тільки тоді, коли він це бачить.

— Тоді мені гаплик.

— Гаплик тобі буде, коли я зараз дещо тобі скажу. До мене дзвонив Бартек.

— А чому не до мене? — здивувалась я.

— Він зізнався, що мусить прозондувати ґрунт перед зустріччю з тобою. Став нюнити, що тільки я розумію, про що йдеться. Що я маю інтуїцію, а поза тим, як твоя подруга знаю більше.

— І ти дозволила себе розкрутити.

— У мене вихопилося, що на тій «швидкій» ти зустріла гарного гітариста з табору в Сіофоку.

— Ти балакуша.

— Знаю. — Вона сховала очі. — І перепрошую, Ягодо. Але це вийшло випадково. І тепер я переймаюся, бо Бартек щось згадав про серйозну розмову, яка на вас чекає. Може, він захоче з тобою розірвати? Боже! А все це через мій довжелезний язик!

— Припини, я зовсім не гніваюсь.

— А якщо він із тобою розірве?

— Якщо Бартек визнає давні події з табору за достатній привід для розриву, він просто хоче піти і все. Мене більше непокоять інші речі.