Лю Цысинь - Темний ліс

— Командувачу, ви звернули увагу на вираз очей товаришів, коли вони дивилися на мапу під час демонстрації? — запитав Чжан Бейхай.

— Звичайно. Я побачив — і це можна зрозуміти. За їхнім уявленням мапа Сонячної системи — щось на кшталт малюнка в науково-популярному виданні, де кілька різнокольорових планет завбільшки як більярдні кулі обертаються навколо більшої вогненної кулі — Сонця. Та лише коли в тебе перед очима розгортають космічну мапу в реальному масштабі, ти можеш усвідомити всю порожнечу й незмірність Сонячної системи. Під час служби на флоті чи в авіації тебе вражає найвіддаленіша точка, куди можеш допливти або долетіти, а нині вся та мапа не відповідає навіть пікселю на цій.

— Маю передчуття, що коли вони в майбутньому опиняться на полі бою, то не виявлять ані крихти відваги й бажання битися з ворогом.

— І знову ми повертаємося до розмов про занепадницькі настрої.

— Командувачу, я не хотів би нині знову говорити про сьогоднішню зневіру. Це тема для обговорення на формальній нараді з даного питання. Волію обговорити ось що… Як би це сказати… — Чжан Бейхай знічено посміхнувся. Украй рідко він, умілий оратор, потрапляв у ситуацію, в якій не міг чітко висловити свої думки.

Чан Вейси відірвав погляд від мапи і з посмішкою глянув на Бейхая.

— Зважаючи на все, ти хочеш сказати щось дуже незвичне для тебе.

— Так, раніше подібних прецедентів не було. Я хочу внести пропозицію.

— Переходь відразу до суті. Гадаю, тут тебе не треба підбадьорювати.

— Слухаюся, Командувачу. За минулі п'ять років у фундаментальних дослідженнях, дотичних до технологій захисту планети й польотів у космос, майже не було ні помітного прогресу, ні суттєвих результатів. В розробці двох ключових технологій, якими є керований термоядерний синтез і космічний ліфт, наука тупцює на місці без осяжної перспективи. Люди втрачають надію на успіх. Навіть збільшення потужності традиційних хімічних двигунів виявилося надскладним завданням. У цій ситуації навіть низькотехнологічний космічний флот так і залишиться науковою фантастикою.

— Товаришу Бейхай, якщо ви вже обрали високотехнологічний космічний флот як сферу своєї діяльності, вам має бути добре відомо: наукові дослідження проводяться за певними законами, й відкриття часто виявляються просто парадоксальними.

— Звичайно, я це знаю. Результати наукових досліджень — це ніби стрибки, окремі прориви й несподівані винаходи. Значні якісні зміни можливі лише по тривалому накопиченні незначних кількісних. Теоретичні й технологічні прориви здебільшого подібні до лавини й впливають на суміжні галузі… Але, Командувачу, скільки людей мають те саме бачення проблеми, що й ми? Можливо, проривів у багатьох галузях науки й техніки впродовж наступних десяти-двадцяти років не станеться. А в деяких — їх доведеться чекати п'ятдесят, або й сто років. Яких масштабів набуде поширення зневіри й занепадництва до того часу? Які думки переважатимуть у лавах Космічних військ? Командувачу, вам же не здається, що я лізу поперед батька у пекло?

— Бейхаю, найціннішою, найважливішою рисою політичного комісара у війську я вважаю здатність мислити наперед: на два кроки, на далеку перспективу. Мені завжди подобалося це твоє вміння, тож продовжуй.

— Звичайно, я здатен оцінювати й прогнозувати лише свою ділянку роботи: якщо взяти до уваги всі наведені вище припущення, то з яким моральним пресингом і труднощами в роботі зіткнуться наші колеги — офіцери Політичного управління Космічних сил, у майбутньому?

— Значно важливішим є наступне запитання: скільки ідейно витриманих і кваліфікованих кадрів залишиться в лавах Космічних сил? — продовжив його думку Чан Вейси. — Щоб здолати занепадницькі настрої, ти мусиш непохитно вірити в перемогу. У майбутньому зберегти цю віру буде значно складніше, ніж сьогодні. Саме це ти хотів сказати?

— Так, ця проблема не дає мені спокою, Командувачу. Побоююся, що в нові часи рівень політичної підготовки й роботи з особовим складом Космічних сил виявиться занизьким.

— Які твої пропозиції?

— Надіслати підкріплення в майбутнє!

Чан Вейси кілька секунд мовчки дивився на Чжана Бейхая, потім перевів погляд на величезний екран. За допомогою коліщатка він збільшував масштаб Сонця, допоки заграва не заблищала на їхніх погонах.

— Командувачу, я говорю про…

— Я розумію про що ти, — перервав той Бейхая, піднявши руку. Потім максимально згорнув мапу на екрані, повернув півморок у залу й знову наблизив Сонце… І знову, й знову генерал це повторював, розмірковуючи про почуте. Нарешті відповів: — А ти продумав негативні наслідки гібернації найкращих офіцерів політичного управління для засилання в майбутнє, якщо вже зараз політична й ідеологічна робота в лавах Космічних військ — справа непроста? Наскільки це погіршить нашу роботу сьогодні?