Лю Цысинь - Темний ліс

Чжан Бейхай дістав свій мобільний телефон і спокійно відповів:

— Давайте номер рахунку, зараз перекажу гроші.

Колекціонер так надовго замовк, що Бейхай не дочекався, підняв очі й побачив хитру посмішку.

— О, я готувався до запеклого торгу.

— У жодному разі, я готовий заплатити.

— Послухайте, зараз космічний туризм доступний ледь не кожному, й хоча збирати метеорити в космосі ще не так зручно, як на поверхні Землі, ціна на них уже падає. Зараз ці три коштують…

Чжан Бейхай рішуче зупинив його:

— Ні, ціну вже погоджено. Хай це буде знак поваги до людей, які їх отримають.

З будинку колекціонера Чжан Бейхай із метеоритами в кишені попрямував до майстерні моделювання одного з науково-дослідних інститутів Космічних сил. На той час майстерня вже спорожніла, але Бейхай знав, що впорається й самотужки, бо тут було найсучасніше обладнання — серед іншого й верстат з числовим програмним керуванням. Спочатку він фрезою виточив із трьох метеоритів кілька циліндрів завтовшки як олівець, а потім порізав циліндри на невеличкі шматки певної довжини. Працював дуже обережно й старанно, щоб звести до мінімуму втрати цінної сировини. Нарешті перед ним лежали 36 маленьких шматочків метеоритів циліндричної форми. Він ретельно зібрав усі ошурки метеоритного заліза, вийняв фрезу з верстата й залишив майстерню.

Доробляв уже в підвалі, в таємній кімнатці: на невеличкому столі перед ним вишикувалися в ряд 36 патронів для пістолета калібру 7,62 мм. Щипцями Чжан Бейхай по черзі дістав з кожного кулі — якби то були патрони старого зразка з латунними гільзами, довелося б довго морочитися з розтискачами та інструментами для розвальцьовування й завальцьовування крихітного дула кожної гільзи. Проте два роки тому всю армію перевели на новітні стандарти озброєння, й до всіх зразків вогнепальної зброї почали постачати набої без гільз — куля кріпилася безпосередньо до порохового заряду й легко знімалася.

Далі за допомогою спеціального клею він з'єднав тридцять шість куль із метеорита з пороховим зарядом. Такий клей використовувався для аварійного ремонту корпусу космічного корабля на орбіті й міг витримувати значні коливання температур.

Потім він заклав чотири патрони у магазин стандартного пістолета типу 2010 і розрядив обойму в мішок, що стояв у кутку. Постріли, що в будь-якому разі мали бути оглушливими, в тісній комірчині пролунали як маленькі вибухи й заповнили приміщення пороховим димом.

Чжан Бейхай уважно оглянув чотири отвори від куль на поверхні мішка, задоволено відзначив, що розміри їх такі самі, як і від звичайних, отже, космічні набої не розлетілися на друзки. Далі він розв'язав мішок і дістав з нього великий шмат сирої яловичини, з якої за допомогою ножа ретельно й неквапно видлубав усе, що залишилося від чотирьох куль: вони покришилися на нерівні шматочки, перетворилися на купку ошурків у долоні. Бейхай не помітив жодних виразних слідів механічної обробки на їхній поверхні, й це його дуже потішило.

Мішок був із тканини, з якої шиють скафандри для космонавтів. Для ретельнішої перевірки міцності Чжан Бейхай виготовив мішок із кількох шарів тканини й натоптав його теплоізоляційним матеріалом і пластикови-ми трубками.

Він ретельно зібрав 32 патрони, що залишилися, і залишив підвал. Настав час готуватися до виходу у відкритий космос.

Чжан Бейхай висів у космічному просторі за п'ять кілометрів від космічної станції «Жовта річка». Станція, розташована на 300 кілометрів над верхньою частиною космічного ліфта, мала форму колеса й виконувала функцію противаги. На той час вона була найбільшим штучним космічним об'єктом, створеним людьми — тут одночасно могли розміститися близько тисячі осіб.

У радіусі п'ятиста кілометрів від верхньої платформи космічного ліфта знаходилися й інші рукотворні об'єкти. Втім, вони значно поступалися «Жовтій річці» за розмірами. Їх розмістили довільно за зразком індіанських тіпі на Великих рівнинах, які ще застали підкорювачі Дикого Заходу. Ці будівлі лише передували справжнім оселям людей у просторах космосу. Найбільшим серед спроектованих був космічний док, який мав удесятеро перевищити розміри «Жовтої річки». Але поки що змонтували тільки головний каркас, здаля схожий на кістяк гігантського доісторичного монстра.

Чжан Бейхай прилетів з першої бази, побудованої Космічними силами на геостаціонарній орбіті. То була окрема космічна станція, розташовувана за 80 кілометрів; за розмірами вона ледь дорівнювала п'ятій частині «Жовтої річки». Бейхай уже три місяці жив тут і працював разом з іншими членами першої групи, що готувалася до десанту в майбутнє. За цей час він лише раз побував на планеті.