Владимир Ешкилев - Богиня і Консультант

Коли владики зайняли трони, молодші жерці Шріли обійшли залу, співаючи пісні й обкурюючи її пахощами. Свіжі запахи сандалу і мирри змішалися із тисячолітніми ароматами храмової зали. Замикаючи коло, жерці проспівали особливу Мантру Примирення. Потім вони залишили залу і запечатали її двері іззовні храмовою печаткою.

Владики тричі прошепотіли молитву до Бога Ганеші [119] Ганеша – індійське божество мудрості, яке зображають людиною зі слонячою головою. , якому давні будівничі присвятили храм. Вшанувавши Ганешу Мудрого, владики занурилися у самоспоглядання. Тишу першим порушив Старший Ковену Шріли Рамачакра, який у цій залі був арбітром і хранителем Традиції:

– Ми зібралися у місці священному, чистому, віддаленому від зла і невігластва в ім’я Бхакті для вирішення суперечки, що виникла між давнім і визнаним Орденом Істинної Золотої Аврори та древніми шанованими Жрецькими Колами Шляху Тага і Шляху Алатара. Орден, представлений тут сімдесят шостим Коммодором Владикою Жаном-Клодом Деспер’є вимагає, щоб названі Кола – представлені тут Владиками Навіном Царьовим і Жиргалом Очигиновим – припинили самовільно відроджувати Жрецьке Коло Шляху Курана і віддали на збереження нейтральній стороні Жезл Сили, відомий нам під іменем «Камінь Богині Бау». Що можуть відповісти Владиці Жану-Клоду Владики Навін і Жиргал?

Навін Царьов, бородатий дідок, що займав трон біля дверей зали, ледь прихилив голову в бік Коммодора і промовив навдивовижу сильним для старої людини голосом:

– Ми з братом Жиргалом ніколи не відроджували Курана, не бачили Каменя і не воювали з Орденом. Про що каже Владика Жан-Клод?

– А чому тоді колишня жриця-менталка з ковену Владики Жиргала опинилася серед жриць новоствореного Курана? – запитав Коммодор.

– А чому на місці загибелі моєї особистої охоронниці опинилися Паладин Східної Марки Ордену Сергій Манко і Майстер Зброї Ордену Барі Слокус? – запитав у відповідь Владика Жиргал. – І чому це люди Ордену так активно збирають інформацію про місця перебування карпатських відьм і шаманів?

– Ви так і далі будете відповідати питанням на питання, Владико? – обличчя Коммодора залишалося незворушним.

– А ви не тим адресуєте свої питання, Владико, – зауважив Навін. – Вам, Коммодоре, варто було б запитати про червневі події у Києві присутнього серед нас вигнанця Шангара.

– Шангара треба титулувати не вигнанцем, а Владикою [120] Термін «Владика» тут уведено для полегшення сприйняття читачем. Насправді учасники наради титулували один одного «Прадган», а Рамачакру – «Сабгапаті». , – докинув Обраний Ієрофант Місру Владика Шенуда. – Двадцять років тому у Єгипті ми визнали його Старшим у нашій ієрархії. Це визнання зберігає чинність і досі. Прошу виявляти до Старшого Місру Шангара належну повагу через правильне титулування.

– Тоді виходить, що саме ви, Владико Шенудо, несете відповідальність за самочинні й небезпечні дії свого Старшого? – запитав єгиптянина Деспер’є.

– Я сам несу відповідальність за свої дії, – зауважив Шангар. – Орден у 9785 році Юла Му [121] 1673/1674 рік за християнським літочисленням. знищив Куран без згоди Вищих Тибетського Лона. Нагадаю присутнім Владикам, що тоді Орден ні в кого не питав ніяких дозволів і порад, здійснюючи нестримну агресію на Схід за наказом тодішнього п’ятдесят третього Коммодора Хуана Авальдо. Тодішній орденський Майстер Зброї Маргадак убив двох Верховних Жриць Курана – Самару та її доньку Двійю. Але дивний збіг обставин завадив йому захопити Камінь. Він загинув разом зі всіма своїми помічниками, що, мабуть, зафіксовано в аналах Ордену. Я ж, користуючись мудрістю моїх святих попередників, побачив у цій історії проявлення волі Єдиного. Я відроджую Куран за власною і Його волею.

– Невже ані тибетські Вищі, ані ваші друзі в Єгипті, ані Таг з Алатаром зовсім нічого не знали про ваші плани? – запитав Шангара Коммодор, вперто не називаючи його «владикою».

– Ні, – твердо відповів той.

– І ви тлумачите незбагненну волю Єдиного згідно з власними уявленнями і власним свавіллям?

– А вам, часом, не здається доречним вибачитися за деякі діяння ваших попередників? Якби не самовпевненість таких лідерів Ордену, як Авальдо, наш світ тепер був би кращим і гармонійнішим. Навіть близькі вам за духом масони засудили тодішні методи вашого Ордену.

– Ви, напевно, і від масонів отримали титули і повноваження паплюжити Орден на радах Владик? – саркастично посміхнувся Деспер’є.