Юрко Іздрик - Флешка-2GB

Ідол обертався в божество.

Будь-чого-філів інформаційний голод перетворював на фанів.

Фанів косила інфекція фетишизму.

Фетишисти виростали в адептів.

Божество вимагало безконечно довгого наближення до себе. Адже запорука існування божества — в його відсутності. Бо якщо зустріч фанів із кумиром лише зрідка закінчується смертю кумира, то смерть божества від зустрічі з адептом неминуча.

(Усе воно стосується не лише рок-культури, якщо, може, так комусь видалося. Все це стосується всього.

І справа зовсім не в сусідстві ліберальнішого режиму, хоча, мабуть, у цьому теж. Справа у перевернутості вектора суб'єктивного досвіду порівняно з вектором загальнолюдським: для нас початковою була не Summa theologiae, a Summa technologiae. Звинувачувати ідеологію в технологічності було би принаймні ідеалістично…

Вперше побачивши фігурки Майоля, я був вражений їх невідповідністю з тими, що були в моїй уяві. В моєму примарному хлопчачому гаремі жінки Майоля перебували на рівні з венерами Джорджоне, Боттічеллі, Веласкеса, поруч із євами Ван Ейка і Дюрера, з оголеною махою Ґойї та Рембрандтівською Данаєю, денними красунями Ходлера, Олімпією Мане. Я знав їх із батькових енциклопедій, я владарював над ними і з ними розкошував. Я думав: якщо вони такі прекрасні на знімках, якою ж повинна бути їхня справжня краса! Справжня краса розчарувала. Мої бронзові коханки виявилися нічим не цікавіші за олов'яних солдатиків. Уява перевершила фетиш.

Подібних прикладів можна навести безліч. Як, скажімо, «Sąd ostateczny» Мемлінга прикро вразив саме своєю остаточністю, винятковістю, раз-на-завжди-зафіксованістю, опредмеченою присутністю. До того він існував як безліч зображень: кольорових і чорно-білих, яскравих чи збляклих, лискучих або стертих; він виникав на сторінках найрізноманітніших видань: енциклопедій, досліджень, трактатів, — схований під напівпрозорими покривалами кальок або в безсоромному сусідстві з творіннями Мікеланджело, Мане, того ж таки Майоля; перебував у фраґментах — деколи самоцінних, деколи страшних своєю недокінченістю, інколи збільшених настільки, що за анатомією анемічних тіл проступала фактура полотна, а навіть і структура фотоплівки. Він був безпритульним: коментарі про місцезнаходження оригіналу нічого не важили, але в цій безпритульності була всеприсутність, подібна до всеприсутності Біблійного тексту, якому він слугував не ілюстрацією, а інакшою формою буття.)

Та не сама інформаційна ізольованість була найбільшим злом, а те, що ця ізольованість була неповною. Адже все, чому вдалося проникнути крізь нашу друшлякову залізну завісу, ми сприймали абсолютно некритично — як незаперечний факт світової культури, як щось таке, що вже не потребує ніякої оцінки й має бути негайно внесено до наших доморослих реєстрів. Зрештою, неперебірливість не лише етична, а й навіть естетична, виявилась інтуїтивно вловленим знаменням часу. Ми ще не знали, що культура тотальна і всеохопна, що вона, як все ленський монстр, пожерла все, що не залишилося ні клаптика несплюндрованої культурою екзистенції. Ми ще нічого не знали, ми тільки хотіли до тієї культури прилучитися.

А коли завіса щезла, засліплені блиском незліченних ідолів, які нараз нагло зматеріалізувалися, ми не відразу помітили, що світ виглядає зовсім не так, як ми собі його науявляли. Ані так, як, може, нам би того хотілося.

4. Станіслав (інтерлюдія)

Я з'явився сюди ненадовго, та про це стало відомо лише згодом. Був прекрасний час. Була весна, здається. Принаймні хочеться думати, що була і навіть буяла весна. Одна з веселих ненависних весен кінця тисячоліття.

Мені зустрічалися дивовижні люди…

(Коли я вживаю слово «ми», то, за давньою й задекларованою звичкою, завжди прошу розуміти під ним не коло і тим паче не кодло, і вже напевно

не генерацію не соціум не середовище не прошарок

не популяцію не консорціум не угруповання не структуру

не масу не секту не течію

не загал не ватагу не партію

не колектив не формацію не фракцію

не гурт не клуб не ложу не континґент

не зграю не орден касту чи збіговисько

не юрму не орду організацію фундацію

не систему не мешканців не спілку

не множину населення не об'єднання

не сукупність чи людність компанію

не тусовку не групу не симбіоз не альянс

не масовку не трупу не організм не мезальянс

не федерацію не клір не табір

не конфедерацію парафію не колонію

не унію отару чи табун не гетто