Юрко Іздрик - Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби

— Нічо', всі там будемо. Знаєш, як одна кобіта каже іншій: «Я так люблю музику. Мені тк би хотілося подружитися з кимось із знаменитих музикантів — із Чайковським, Фреді Меркюрі, Елтоном Джоном, Бой Джорджем, Джорджем Майклом, Борисом Мойсеєвим чи, на гірший випадок, із Костем Гнатенком…» «Ой, дівонько, не жіноче це діло…», — відповідає їй приятелька.

— А-аа, це як, тіпа, гомік потрапив у рай. Дивився на нього Бог, дивився та й думає: «Ну то й що, що голубий — більше гріхів за ним ніяких не числиться, нехай собі буде». А за тиждень рейвах в раю — клієнт ангела якогось зґвалтував. Бог, ясне діло, розсердився, копнув чувака — нехай у пеклі посидить. Минає там якийсь час, а з пекла глухо — ні слуху, ні духу. Думає Бог, — треба провірити: щось тут нечисто. Спускається Він, значить, в пекло, а там — дубак, зусмар, холод собачий; грішники стоять сині, трусяться, шмарклі їм позамерзали — неподобство. Ну, Бог до головного чорта, мол, шо за діла, тут в тебе, каже, повинна смола кипіти, грішники в сірці паритися, жар, дим, вогонь, а це фіґня якась повна. І, знаєш, що Йому чорт відповів?

— Що знову ТЕЦтепло перекрила?

— Казьол ти. Що то значить в людини світло вимикають вечорами — зовсім чуття втратив. Чорт подивився скоса на гоміка й відповідає Богові: «Он, бачите того педика — тепер попробуй зігнися, щоби дровець у вогонь підкинути…»

— Нє, ну це ти казьол канкрєтний. До того ж сексуально стурбований. За Кортасаром 80 % чоловіків — латентні, тобто приховані гомосексуалісти. І що я тут з тобою роблю.

— Скажи своєму Кортасару, що сам він… того… латинос латентний, чи як його там.

— Ну ладно. Ми ж домовлялися незнайомих слів не вживати. А тепер кілька коротких оголошень:

«До відома глав усіх урядів! За 20 доларів готовий підписати своїм прізвищем будь-які непопулярні або антинародні укази. Рабінович».

«Люди добрі! Допоможіть, хто чим може — самі ми не мєстниє, дом згорів, город затопило, жена ушла, водка кончілась ! Кошти надсилайте на адресу: Київ, до запитання, пред'явникові депутатського посвідчення ТИП КР-15M№563323-220V1000Wt50HzC)CT8351-99або номерного знаку 999666-КІО від «Мерседеса-600».

«Самотній кіллер з порядної родини познайомиться із розчарованим у житті пенсіонером для відпрацювання контрольного пострілу».

«Самотній кіллер», — чомусь засіло мені в голові. Абсурдне словосполучення. Кіллер завжди самотній. Хіба що він подвійний Леон.

— Wellcome back. Продовжуємо наш молодіжний марафон, — захлиналися мої астральні друзі, — парад старих анекдотів для тих, хто народився недавно. Отже, повертається чоловік з тривалого відрядження, заходить до хати, дивиться, а на ліжку з-під ковдри чиїсь голі ноги стирчать. «Це хто?» — питає він жінку. «Хто, хто! Шубу норкову ти мені купив? От так от. А він купив. До моря ти мене хоч раз возив? А він возив і не раз… А дача, а машина? Ти думаєш, це все з неба впало? Чи, може, на твою зарплату куплене? І робота в мене «не бий лежачого», і ти влаштований, одягнутий, взутий, і діти голодні не сидять. До того ж нам нову квартиру обіцяють…» А чоловік: «Ну от я і кажу — прикрий ноги годувальникові, а то ще простудиться до біди».

— Потерпів, значить, авіалайнер катастрофу над пустинею. Кругом Африка, піски, ну і, традиційно, врятувалися троє: командір літака, штурман і стюардеса — класна така тьолочка, ноги від шиї, мордочка шо надо, груди там, всі діла. Ну, йдуть вони, значить, пустинею, йдуть, а їм назустріч плем'я людожерів. Виходить вождь і каже, показуючи на командіра: «Тебе ми з'їмо на сніданок, а тебе — на обід, — це до штурмана». Тут синок вождя вибігає, шустрячок такий, і кричить: «Тату, тату, а дєвочку ми з'їмо на вечерю?» Вождь так подивився на нього канкрєтно і говорить: «Нє-а, синок, на вечерю ми з'їмо твою маму!» Прикидуєш?

— Хірня. Зібралися троє — німець, американець і наш хохол. Поспорили, значить, хто заставить кицьку гірчицю їсти. Ну, німець бере її, пащу розтуляє і гірчицю з тюбика туди видушує. «Що ви робите?! — кричить наш. — Це ж насильство. Віддай животноє. У-у, блін, фашистська морда». Дає американцеві. Той зробив хот-дога, сардельку побільшу туди запхав і гірчиці всередину напердолив. Наш знову у крик: «Це ж наглий обман! Порушення декларації прав тварин! Нема на вас Green-Peace'y. Дайте сюди бєдняжку». Взяв, корочє, кітку, мазнув їй під хвостом гірчицею. Та, конєшно, в писк і ну під хвостом вилизувати. А наш подивився на тих двох і каже: «Ну от, панове, полюбуйтеся! Добровільно і з піснею!»

— Садюга ти, братику. Ще й дискредитуєш світлий образ українця в очах світової громадськості. Українці звірину люблять.