Петер Хьоґ - Тиша

Він сидів на ліжку. Поволі пив. У цій темній янтарній рідині було все. Вона заспокоювала і насичувала, народжувала ясність і захват. Вона блокувала хворі нерви й збуджувала здорові. Він підняв келих, щоб у ньому заломився останній відсвіт сонця. Немає світла, що дорівнює квітневому. Воно сповнене якоїсь чарівливої, оптимістичної ненадійності, як гравець у покер, що блефує. Він дає обіцянку весни, не будучи певним, що зможе її виконати.

Каспер витягнув шухляду — великий плаский квадрат, схожий ла ті, в яких зберігають свої креслення архітектори, то була шухляда Стіне. Колись він замовив її для неї в компанії «Руд. Расмусен».

До появи цієї шухляди вона нічого в нього не залишала. Вранці вона все збирала, методично, найчастіше поки він ще спав. Коли він прокидався, нічого не лишалося, ніяких фізичних слідів — тільки звучання.

Він шукав її — після того, як вона йшла. У ванній — він сподівався, що вона залишить крем, зубну щітку, але там було порожньо. Одного вечора, коли вони вечеряли, він заговорив про це.

— Я міг би вивільнити зо дві полиці в шафі.

Відклавши ніж і виделку, вона витерла уста. Рухи її були витончені, але водночас то була витонченість тварини, витонченість кішки, що вмивається, вона була така витончена, як може бути витончений ягуар.

— Знаєш, що таке вуду? — сказала вона. — Кілька років тому ми очищали ґрунтові води на Гаїті. Нас попереджали COWI [15] Міжнародна інженерно-консалтингова компанія. і керівник відділу, щоб ми ніколи ніде не лишали свої особисті речі. Якщо чаклун захоче заподіяти тобі шкоду і роздобуде щось із твоїх речей, то він забере над тобою владу.

Їжа у нього в роті перетворилася на в’язку шпаклювальну масу.

— Ми не можемо більше зустрічатися, — сказав він. — Якщо ти так ставишся до мене. Я не виношу приниження. Ми знайомі півтора місяця. Я завжди поводився з цілковитою повагою. У ставленні до тебе. У ставленні до всіх жінок. Немов маленький хлопчик, який дивиться через паркан на дівчинку, що живе в сусідньому будинку. Але ніколи сам не перестрибне до неї. Завжди чекає, коли вона сама захоче погратися з ним.

— Але який глибоко в душі, — вела вона далі, — виношує план. План захоплення всього району.

Тиждень по тому він зробив шухляду. Він не попереджав її про це; коли вона прийшла, шафку вже було прикріплено до стіни вагончика і шухляду трохи висунуто. Вона провела руками по дереву, висунула шухляду, потім засунула її, не промовивши ані слова. Розміри він зняв із шухляд у її квартирі. Вона ідеально підходила для зберігання двохсотп’ятдесятиметрового плану.

Наступного разу вона принесла з собою течку. Нічого не кажучи, вона залишила в шухляді двохсотп’ятдесятиметровий план, футляр із циркулем, копіювальний папір. Так вони там і лишилися.

Вони, як і раніше, лежали на місці. Він дістав циркуль, карти — одна з них була картою Копенгагенського порту масштабу 1:25 000. Викликав у пам’яті звукову картину телефонної розмови.

На передньому плані звучали дзвони Мармурової церкви, електрично підсилені, але одночасно трохи приглушені, щоб не розбудити Амалієнборґ. У відкритому просторі звуковий тиск слабшає на шість децибел, коли відстань від джерела звуку збільшується у два рази. За допомогою циркуля він відміряв приблизно чотири кілометри на шкалі в нижньому кутку карти. Узявши церкву за центр, він обкреслив коло з таким радіусом.

Церква Ґрундтвіґа була в глибині звукової картини, але звучала вона виразно. Великий дзвін — здавалося, в цілковитій самотності, вібруючи, грав «Дзвонять до Різдвяного свята», псалом теж звучав у тональності «ре» — композитор зобразив звук дзвонів. Значить, не виключено, що телефон високо. Вище за ті двадцять метрів, на які можна піднятися, якщо залізти на дах будинку в районах Естербро і Нерребро. Він прикинув, що відстань мала б скласти п’ять кілометрів. Він чув і дзвони церкви Спасителя. На периферії звукової картини були дзвони ратуші, він, мабуть, чув їх бій що чверть години. Вони були відлиті із заліза, а не з бронзи, звук був жорстким, а частоти не такими виразними, як у церковних дзвонів. Їхня відстань від телефону була п’ять кілометрів. Узявши церкву Ґрундтвіґа за центр, він намалював нове коло з таким радіусом. Два кола обмежували загальну ділянку, яка включала всю зовнішню частину району Естербро.

Він знову прислухався. Він визначив англіканську церкву і церкву Святого Якоба, їхня інтерференція утворювала вінець злегка намічених бемольних тонів, від ля до ре. Він намалював ще два кола.