Михайло Коцюбинський - Фата Моргана

У повісті відтворено не лише життя села напередодні революції, а й сам грізний і буремний 1905 рік — рік першої російської революції. Страйк, демонстрація, мітинг, конфіскація поміщицької землі та економії, розгром гуральні — все це типові картини революційних подій на селі тих часів. В цьому порівняно невеликому за обсягом творі відображено такий розмах подій, створено таке багатство типових образів, що повість справедливо названа епопеєю революційної боротьби селянства.»Селянська маса, народ— головна діюча сила повісті, проте в цій масі чітко окреслений кожний персонаж, щедро наділений письменником своєю, характерною для нього мовою, своїми вчинками, своєю зовнішністю.

Прочитайте уважно масові сцени, де діє одразу цілий натовп людей, і ви уявите кожного з учасників цієї сцени.

По-різному реагують, наприклад, присутні на зборах у хаті Прокопа Кандзюби при слові «забастовка»: для одних це слово ясне і зрозуміле, в других воно викликає страх, а в третіх — нерозуміння. А подивіться, як змальована сцена розгрому поміщицького будинку. Тут психологія персонажів передана їх ставленням до речей: бунтар Хома Гудзь з нелюдською силою трощив кілком триногий рояль, Андрій Волик, перейнявшись бажанням помсти, розбивав вазони з квітами, ласа до чужого добра ковалиха здирала з поламаних меблів шовк, Панас Кандзюба, прагнучи взяти хоч що-небудь, схопив жіночу сорочку без рукавів і коробку з старим іржавим залізом, Олекса Безик, що мав дітей, як маку, і ані клаптика поля, тулив до серця банку з варенням.

Образ трудівниці Маланки з її мріями про свій клаптик землі змальовується невіддільно від землі, бо саме вона, Маланка, бідна наймичка, трудолюбиві руки якої — сухі і чорні — не зазнали щастя працювати на власній ниві, — найвиразніший носій ідеї, закладеної в самій назві повісті. Любов Маланки до землі відчувається і в її схвильованих, опоетизованих звертаннях («Яка ти розкішна, земле...), і тоді, коли вона бережно збирає насіння, сподіваючись засіяти своє, не панське поле, і тоді, коли вона йде на поле, припадає вухом до безбережної ниви, як чайка грудьми до моря, і слуха, як плаче нива золотими сльозами.

Зовсім іншими фарбами змальований панський наймит Хома Гудзь, в якого залишилось одне бажання — бити й палити панів. І лайлива мова, і різкі жести, і вогняний блиск очей, і грубий голос — все в Хомі підпорядковано письменником показові спопеляючої ненависті до експлуататорів. Ось Хома підпалює стоги сіна, і дика радість, радість відплаченої кривди, по вінця наливає серце Хоми, і він сміється, сміється щиро, з насолодою.

Розбуджене хвилею революційних виступів робітників, селянство підіймається на боротьбу проти поміщиків і куркульства. У вогні революційних повстань виховуються борці проти соціальної несправедливості. В селі з'являється свідомий молодий селянин. Такими новими людьми села виступають у повісті Прокіп Кандзюба і Гафійка.

Симпатії автора до трудового народу виявляються в тому, як він їх змальовує. Ніжними, сонячними епітетами наділяє Коцюбинський Гафійку — цю чарівну весняну бджілку, з любов'ю говорить він про Прокопа Кандзюбу.

Силу слів робітника-соціаліста Марка Гущі письменник порівнює з весняним бурчаком, який змітає все на своєму шляху.

Разом з людиною живе в повісті і природа. Вона то осіння, сумна, як розбиті надії селянської бідноти, то сонячна, квітуча, як їх сподівання на краще майбутнє.

Коцюбинський не лише відтворив одвічне прагнення селянства мати землю, а й показав шлях, яким можна здобути цю землю, — шлях революційної боротьби. В уста Марка Гущі письменник вклав слова, які вказали селянам, «кудою пливти», «де правди шукати»:

«Земля належить трудящим…

Одберім землю!

Ту саму землю, що, як мрія далека, тільки манила, а не давалась у руки, що грала перед очима, як марево в спеку…

Тепер вона близько, простягни руку й бери».

Своїм революційним змістом повість «Фата моргана» будила народ до боротьби, вселяла віру в перемогу.

М. Коцюбинський вірив: «Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелося вкрити кістками шлях до нового життя». Наближенню нашого світлого сьогодні віддав своє життя Михайло Коцюбинський. Цій боротьбі за світлі ідеали служила і його повість «Фата моргана».