Вальтер Скотт - Карло Сміливий

Заснуватель національного історичного роману, В. Скотт виспівав февдальну добу та пізніші часи, на меті мавши показати нащадкам життя їхніх пращурів, подати про нього відомості, певне знання. Творець найяскравішого вияву романтичної літератури, він посідав у цьому чільне місце найголовнішою рисою своєї творчости.

І ця риса — couleur local його романів. Така риса — в найдокладніших описах місцевостей, замків, найменших, найрізніших будівель, убрання, зброї, засіданнів, церемоній, ба й страв на бенкетах, — в антикварському , виходить, матеріялі, що з нього створює автор роману життя. І це якнайдокладніше змальовування життя в описах, в кожній подробиці дає читачеві обізнатися з інтимною стороною життя в найдрібнішому (за Венгеровим).

Хай на думку сучасного читача, хоч би того самого критика Дібеліюса, така особливість саме затримує розвиток дії, але це якраз і найбільше приваблювало в його романах, і саме це імпонує нам, саме цей величезний обсяг опису в В. Скоттових романах, що ніби являють собою якісь «музеї старовини».:

Оцей couleur local є та риса В. Скоттової творчости, що становить головну цінність його романів для нашого часу, як багатющий матеріял вивчати февдальної доби. І цікава друга характерна риса його творів — поетизація народнього духу; хоч вона в автора зв'язана, насамперед, з його монархічно-патріотичними настроями та сучасний читач, бачучи по-інакшому соціяльні явища тієї доби, інакше сприймаючи, ніж автор, ніж давній читач, події минулого на Заході, має незрівняно багатий матеріял у змалюваннях саме дуже й дуже яскравих часів.

Дуже виразна в автора варіяція другої характерної В. Скоттові риси, поетизації народнього духу: захват В. Скотта в характерах своїх героїв рисами, що їх він має за глибоко народні. «В. Скотт чудово розуміє психологію близьких йому національностей, цебто шотляндців», — каже Замотін, а що він змальовував справдешні характери, згоджуються всі його критики. Визнає це й новітній його критик Дібеліюс. На думку дослідників, характерна риса авторових національних типів у тому, що він їх подає, так би мовити, en beaux, з погляду їхньої духовної краси, що становить їх національну гордість. Це — «декоративний опис національної душі, як от буває декоративний опис національного побуту, той самий «місцевий кольорит», тільки не до побуту приложений, а до духу народів».

Ми сприймаємо в автора не ідеологію творів, а запас документів, і ці документи дають нам спроможність ближче приглянутися до минулого зах. — европ. країн. Твори його знайомлять нас із добою февдалізму, виховують докладніше розуміння певного устрою і звичайним тільки об'єктивним змальовуванням подій збуджують ненависть до тих, хто душив найменший вияв протесту проти жахних лабетів тодішнього ладу, сваволі провідних верстов, гніту та неволі. Хай дуже мало в дієвих осіб авторових, тільки денеде, потягу до опору, хай сам автор випадково, бувши об'єктивний спостерегач, кине такий опис, а сам є вщерть перейнятий монархічним патріотизмом, та самий його життьовий матеріял докладно змальовуваної доби гучно промовляє без авторового втручання, або й усупереч йому. І це споріднює Валтер Скоттові романи з читачами в нашій країні, за наших часів

Подаваний оце роман «Карло Сміливий» (Anne of Glierstein) належить саме до тих двох непритаманних авторові романів (ще «Роберт Паризький»), що мають ненаціональний сюжет. Бурхливі події в Европі за життя Карла Сміливого (XV ст.), боротьба його з французьким Людовіком XI, сутички з Швайцарською Республікою, що її кантони повстали проти утисків його посіпак та тяжких податків і оголосили Карлові війну; взаємовідносини з Австрією, складна та запальна з швайцарцями війна — ось таке тло роману: тривожна доба воєн. А на цьому тлі, як в усіх типових романах, в центрі — герой невідомий, мало відомий в історії, а тільки стикається з постатями історичними, знаними нам. Герой неодмінно на початку є в дорозі (в інш. творах часто лагодиться в дорогу), потім герой прибуває до замку, де знайомиться з героїнею (так само в «Айвенго», «Веверлеї» та інш.), далі через увесь роман кохання на тлі заколоту між європейських держав, і герой та героїня, звичайно, в різних таборах.

Цей твір, може менш відомий з Валтер Скоттових романів, є надзвичайно цікавий. «Карло Сміливий» — дуже художній роман, передусім. І вдячніша, ширша проти інших його творів тема дала спроможність авторові виявити якнайцікавішими сторонами для нас нині, — Швайцарію в її минулому. Швайцарію по тому, як здобула вона свободу собі. Швайцарію за тих часів, коли їй доводилося палко боронити цю свободу від імперіялістів-хижаків.