Умберто Эко - Бавдоліно

ото привів я його до отця мого Галійавда Ґальявда а той ану кричати дурню ти один шчо в тебе в голові нашчо було казати моє ім 'я першому-ліпшому з тим людом ніколи не знаєш де втрапиш може то ленник маркіза Мон Ферато і потім вимагати буде в мене шче одну десятину fructibus і leguminibus [16] Податок на плоди і городину (лат.). і сіна або шче й повоз і шарварок згадає і ми пропали і вже брав ся за Палицю

а я сказав йому шчо той єгомосць з німців а не з Мон Ферато а він мені то шче гірше але по тому як я сказав йому про Монету він заспокоїв ся бо ті з Маренґа мають голову моцну як віл а бистру як кінь і утямив шчо тут може бути якийсь зиск і мовив мині ти говорити вмієш то скажи йому це item [17] А також (лат.). шо ми люде вбогі але чесні

я то вже йому казав

най буде ліпше то повторити item gratias [18] А також дякую (лат.). за гріш але тут шче треба Сіна для коня item до миски іушки юшки гор 'ячої додам сиру і хліба і чару доброго item покладу мосьпана спати там де ти спиш коло вогню а ти нині підеш до кучі item хай мині покаже Гріш бо я хочу мати флорина і буде мині як брат рідний бо для нас людей з Маренґа гість то св’яте

і сго мосць той сказали haha шельми ви тут всі в Маренгу але умова стоїть даю вам ті дві монети і не кажи мені нічо про флорини бо за флорина я собі kaufо [19] Куплю (нім.). цілу вашу хату і всіх ваших бестій то бери і помовч бо і так тобі добрий заробок отець мій умовк і взяв дві монети шчо їх єгомосць кинули на стіл бо люде з Маренга мают голову тверду але бистру і накинув ся на харч як вовк (єго мосць) а навить як два (вовки) тоді отец мій і матінка вкладали ся спати бо гарували цілий день коли я ходив собі по фраскеті a Rerre мовив добре то вино вип 'ю но шче трохи тут коло огня розповідж мені kínt розповідж шось бо так добре балакаєш моєю говіркою

ad petitionem tuam frater Ysingríne carissime primos libroschroncae meae missur

ne humane pravitate [20] На твоє прохання, найдорожчий брате Ізінґріне, маючи намір надіслати першу книгу моїх хронік… щоб людською зіпсутістю не… (лат., переклад Ростислава Паранька).

тут я також не зміг вишкробати

то вертаю ся до хроники того вечора з тим єго мостем алеманським шчо хотів знати як то стало ся шчо я знаю його язик і я оповів йому шчо маю дар язиків як в апостолів а шче маю дар видіня як у магдалин бо ходжу я по діброві і бачу св'ятого Бавдоліна верхи на єднорозі білому як молоко і його Ріг зміястий якраз там де коні мают то шчо для нас є Ніс

але кінь не має носа инакше під носом мав би бороду як єго мость який мав гарну бороду такої барви як мідна пательня а інші алемани шчо я бачив мали жовте волося навіть у вухах

і він каже мині гаразд бачиш той кого ти зовеш єднорогом називаєть ся Monokeros але відки ти знаєш шчо є єднороги на цім сьвіті а я повів йому шчо читав у книзі яку мав гереміт з Фраскети а він витрішчив очі як сова і каже як то так то ти шче й читати годен

господийсусе відповів я а тепер розкажу Гисторию

отож: гистория була така шчо був собі св’ятий гереміт жив коло діброви і час од часу люде приносили йому хто курку хто кріля а він знай молить ся над книгою писаною а коли люде приходять б'є себе в груди Каменем але я кажу то була груда id est [21] Тобто (лат.). із землі бо так то менче болить тож того дня принесли два яйка і поки він читав я мовив до себе одно тобі одно мині поділимо ся як добрі християни аби лиш він не побачив але не знаю як то стало ся бо він читав але злапав мене за Ковнір а я сказав diviserunt vestimenta mea [22] Одежу мою ділять [між собою] (лат.). Пор. Пс. 22, 19. a він зачав сміяти ся і сказав а знаєш ти puerulus [23] Хлопчина (лат.). тямущий приходи щодень сюди навчу тебе читати

і так научив він мене no-писаному під спів шчиглів по голові а коли тільки між: нами виникла довіра він став говорити який ти парубок нівроку міцний а голова аки в Лева та покажи які сильні в тебе руки і груди і дай помацаю там де починають ся Ноги шчоб знати шчо ти і там нівроку я зрозумів куди він цілить і ану коліном його в яйця тоб то в Тестикули а він зігнув ся в три погибелі і каже най його дідько от піду я до людей в Маренго і повім шчо діавол вселив ся в тебе і підеш на стос гаразд кажу я а наперед я скажу шчо бачив вночі як ти в Рот запихав відьмі vel [24] Або (лат.). чарівниці а тоді побачимо про кого подумають шчо одержимий діаволом а тоді він сказав зажди я то казав для сміху бо хотів побачити чи богобійний ти то не говорім більше про то приходь узавтрі почну вчити тебе писати бо читати то кожен ладен досить дивитися і ворушити губами а шчоб писати в книзі треба аркуші і атрамент і calamus [25] Тут: перо (лат.). що alba pratalia arabat et nigrum semen seminabaf [26] Що біле поле орав і чорним зерном засівав (лат.). Пор. із загадкою VIII–IX ct.: Boves se pareba / alba pratalia araba / et albo versorio teneba / et negro semen seminaba (Поганяв волів / орав білі поля / тримав білий плуг / і чорним насінням засівав), яка вважається першим письмовим свідченням про італійську мову. бо він усе лациною балакав