Генрик Сенкевич - Вогнем і мечем. Том перший

С. 33. Кодак — фортеця, заснована шляхетською Польщею у липні 1635 року на правому березі Дніпра проти Кодацького порогу, щоб перешкоджати втечі селян від феодалів на Січ і повністю ізолювати Запорожжя від України. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. Фортеця мала гарнізон із 200 німецьких найманців — драгунів на чолі з французьким офіцером Маріоном. У серпні 1635 року загін запорозьких козаків під проводом гетьмана Івана Сулими, повертаючись із морського походу на Туреччину, захопив фортецю і зруйнував її. У 1639 році Кодак був відбудований і гарнізон збільшений до 600 вояків. Загін, посланий Хмельницьким, узяв фортецю восени 1648 року.

С. 33. Байдак (чайка) — бойовий човен запорозьких козаків, що вміщував 50–60 осіб зі зброєю та провіантом. Завдовжки був 18–20 метрів, завширшки — 3–3,5 метра, заввишки — 3,5–4 метри. Основою байдака був видовбаний із верби або липи стовбур, який обшивали дошками. На байдаках було два стерна (на кормі й носі), 20–30 весел і щогла. Для більшої остійності до бортів прив’язували довгі в’язанки очерету. На байдаках запорожці плавали по Дніпру, Дунаю, Бугу, Чорному й Азовському морях, воювали з турками й татарами, визволяли невільників.

С. 37. Богдан-Зиновій Хмельницький (1595–1657) — гетьман України, видатний державний діяч і полководець, керівник визвольної війни українського народу проти панування Речі Посполитої (1648–1654). Народився, ймовірно, у Чигирині. Освіту здобув у єзуїтській колегії у Львові. Добре знав російську, польську, латинську, турецьку мови. Мав неабиякі дипломатичні здібності. 1638 року у складі депутації козацької старшини їздив до Варшави для подання петиції про полегшення становища реєстрового козацтва і повернення йому привілеїв. У березні 1645 року на запрошення французького уряду їздив до Франції і вів перемови про вступ козаків на французьку службу. До подій визвольної війни, ще 1620 року, разом із батьком, Михайлом Хмельницьким, котрий був на службі у магнатів С. Жолкевського, Я. Даниловича, а згодом обіймав посаду чигиринського підстарости, брав участь у поході польського війська під проводом С. Жолкевського на Молдавію, у битві під Цецорою, де батько Хмельницького загинув, а сам він попав у турецький полон, у якому провів два роки. Після повернення на батьківщину вступив до реєстрового війська, був учасником козацьких походів на Крим і Туреччину, а також селянсько-козацького повстання 1637 року.

С. 38. Комісар — у давній Польщі особа, делегована сеймом для виконання певного завдання.

С. 40. Іван Барабаш (рік народження невідомий — 1648) — військовий осаул реєстрового козацького війська. Разом з Іллею Караїмовичем очолював реєстровців, відправлених урядом на придушення визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького під Жовті Води. Але повсталі козаки біля Кам'яного Затону на Дніпрі скарали їх і перейшли до табору повстанців (4 травня 1648 року).

С. 40…. як ото остряницевого… — Яків Острянин (Остряниця) був полковником реєстрових козаків під час їхнього походу 1634 року разом із польським військом на Чернігово-Сіверщину. Після придушення повстання Павлюка 1637 року Остряниця прибув на Запорозьку Січ і на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Зазнавши поразки у червні того самого року від польського війська під Жовтином, із частиною козаків-повстанців відступив на Слобідську Україну, де з дозволу російського уряду оселився у Чугуївському городищі. Брав участь у боротьбі проти нападів татар. На місці нового поселення під час заворушення через загострення стосунків між рядовим козацтвом і козацькою старшиною 1641 року був убитий.

С. 42. Підстароста — так у давній Польщі називали або помічника старости у місцевій адміністрації, або управителя фільварків у приватних володіннях.

С. 43…. нашому краківському панові… — тобто гетьманові Потоцькому, котрий був водночас і каштеляном краківським.

С. 43. Каштелян — урядова особа у Речі Посполитій, сенатор, член королівської ради.

С. 47. Галата — частина Стамбула.

С. 47. Трибунал — становий шляхетський суд.

С. 49…. свебодзінського сукна куртку… — Місто Свебодзін (нині Любуцьке воєводство) за давньопольських часів славилося своїми валюшними майстернями.

С. 50. Ще під Хойніцами… — Хойніце — місто (у нинішньому Бидгощському воєводстві), поблизу якого під час Тринадцятилітньої (1454–1466) війни Польщі з Тевтонським орденом за східне Помор’я у 1454 році було розбите польське шляхетське ополчення.