Люди в залі для глядачів, у кого в кишенях військових шинелей і прострілених бекеш було по жмені вівса, виданого сьогодні замість хліба, не дихаючи, слухали про запаморочливі, але реально здійсненні перспективи революції, що ставала на шлях творчості…
Телєгін тихенько говорив Даші:
— Путяща доповідь. Я цього інженера Кржижановського добре знаю. Ось закінчимо війну, — повернусь на завод, у мене теж дещо задумано… Страшенно хочеться, Дашенько, працювати… Якщо вони таку електричну базу підведуть, — страх що можна розгорнути… Чорт знає — які у нас багатства! Підняти на справжню роботу таку махину, — куди тій Америці! Ми багатші… Поїдемо з тобою на Урал…
Даша — йому:
— Будемо жити в рубленому будинку, чистому, чистому, з краплинами смоли, з великими вікнами… В зимовий ранок горітиме камін…
Рощин — Каті на вухо пошепки:
— Ти розумієш, якого смислу набувають усі наші зусилля, пролита кров, усі безвісні й мовчазні муки… Світ буде нами перебудовуватись для добра… Всі в цьому залі готові віддати за це життя… Це не вигадка, — вони тобі покажуть рубці й синюваті плями від куль… І це — на моїй батьківщині, і це — Росія…
— Остаточне рішення прийнято! — говорив чоловік коло карти, спираючись на кий, як на спис. — Ми за барикадами боремось за наше і за світове право — раз і назавжди покінчити з експлуатацією людини людиною.
22 червня 1941 року
Епопея про долю вітчизни. Андрій Кулінич
Книга перша. Сестри
Книга друга. Вісімнадцятий рік
Книга третя. Хмурний ранок
А. Н. Толстой. Полное собрание сочинений, т. 13. М., Гослитиздат, 1949, стор. 494.
А. Н. Толстой. Полное собрание сочинений, т. 13. М., Гослитиздат, 1949, стор. 411.
А. М. Горький. Собрание сочинений, т. 29. М., Гослитиздат, стор. 138.
А. М. Горький. Собрание сочинений, т. 29. М., Гослитиздат, стор. 142.
Алексей Толстой. Собрание сочинений, т. 1. М., Гослитиздат, стор. 57.
А. Н. Толстой. Полное собрание сочинений, т. 13. М., Гослитиздат, 1949, стор. 11.
«Новый мир», 1955, № 2, стор. 226–227.
А. Н. Толстой. Полное собрание сочинений, т. 8. М., Гослитиздат, 1949, стор. 668.
Sic transit gloria mundi — так минає слава світу (лат.).
Олексій Боровий— теоретик-анархіст того часу, популярний серед анархістів, які оточували Махна. (Прим. автора).