Иван Франко - Література, її завдання і найважливіші ціхи

А тепер зберім докупи все сказане про літературу, щоб закінчити тоту і так уже подовгу бесіду про статейку: «Сьогочасне літературне прямування».

Література, так як і наука сьогочасна, повинна бути робітницею на полі людського поступу, її тенденція і метод повинні бути наукові. Вона громадить і описує факти щоденного життя, вважаючи тільки на правду, не на естетичні правила, — а заразом аналізує їх і робить з них виводи, — се її науковий реалізм; вона через те вказує хиби суспільного устрою там, де не все може добратися наука (в житті щоденнім, в розвитку психологічнім страстей та нам'єтностей[5] людських), і старається будити охоту і силу в читателях до усунення тих хиб — се її поступова тенденція. Розуміється, се посліднє вона може робити різними способами: то вліяючи на розум і переконання (реалісти французькі), то на чуття (Діккенс, Дженкінс і більша часть реалістів російських, так само і з наших Марко Вовчок і Федькович). Розуміється також, що вже само поняття «правди» вимагає, щоби в літературі змальовані були і всі національні окремішності даного народу, — а сама ціль літератури — служити народові — вимагає, щоб вона була для нього зрозумілою. Таким способом, оба прославлені ч. «автором» «принципи» — народність і національність, се те саме, що й його самостійність — речі конечні і природні, але зовсім не жодні провідні принципи, так як принципом не можна назвати спання, їдіння, дихання і т. п., хоч се також речі правдиві, природні і для чоловіка конечні.

Примітки:

Стаття вперше була надрукована в прогресивному журналі «Молот», Львів, 1878 р, с. 209–215.

[1] Щудли — диби.

[2] Консеквенція — послідовність.

[3] Дефініція — визначення, встановлення змісту певного поняття.

[4] Парціальний — частковий.

[5] Нам'єтність — пристрасть.

— КІНЕЦЬ —

Текст звірено з виданням: Франко Іван Твори в 20-ти томах, том XVI, Літературно-критичні статті. К., 1955, с. 5–13.