Гілберт Кіт Честертон - Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

– А що ви називаєте звичайним способом? – поцікавився нишпорка.

– Ну, як вам сказати, – пояснив патер Браун із найревнішою відвертістю. – Я увійшов через парадні двері. Зазвичай я входжу в будинки саме таким шляхом.

– Даруйте, – зауважив Беґшоу, – але не так уже й важливо, яким шляхом увійшли сюди ви, якщо тільки у вас немає бажання зізнатися у вбивстві.

– А мені здається, це дуже важливо, – м’яко заперечив священик. – Річ у тім, що, коли я входив у парадні двері, мені впало в вічі щось таке, чого інші, цілком імовірно, не могли бачити.

– Що ж це було?

– Цілковитий розгром, – так само м’яко витлумачив патер Браун. – Велике свічадо в кінці коридору розбите, пальма перекинута, підлога усіяна черепками глиняного горщика. І я відразу збагнув, що сталося щось недобре.

– Маєте рацію, – погодився Беґшоу і помовчав. – Якщо ви все це бачили, тут у наявності прямий зв’язок зі злочином.

– А якщо тут у наявності зв’язок зі злочином, – продовжував священик вкрадливо, – то цілком можна припустити, що цей чоловік ніяк із цим злочином не пов’язаний. І чоловік цей – пан Майкл Флуд, котрий проник у сад через стіну, а потім намагався вибратися звідси настільки ж незвичайним способом. Саме незвичайність поведінки переконує мене в його невинності.

– Зайдімо в будинок, – сказав Беґшоу уривчасто.

Коли вони переступили поріг бічних дверей, пропустивши лакея вперед, Беґшоу відстав на кілька кроків і тихо завів бесіду зі своїм приятелем.

– Цей лакей поводиться якось дивно, – сказав він. – Стверджує, що його прізвище Ґрін, але я сумніваюся в його правдивості: без сумніву залишається лише одне – він справді служив у Ґвінна, і, вочевидь, інших постійних слуг тут не було. Але, на превеликий мій подив, він присягається, що його господар взагалі не був у саду – ні живий, ні мертвий. Каже, ніби старий суддя поїхав на врочистий обід у Юридичну колегію і мав повернутися лише через кілька годин, тому, мовляв, сам він і дозволив собі ненадовго відлучитися з обійстя.

– А чи пояснив він, – спитав Андергілл, – що спонукало його відлучитися настільки дивним чином?

– Ні, у будь-якому разі, більш-менш зрозумілого пояснення з нього так і не вдалося витягнути, – відповів нишпорка. – Знаєте, я його не розумію. Він чогось смертельно боїться.

За бічними дверима починався довгий, що тягнувся через усю будівлю, передпокій, куди вели з боку фасаду парадні двері, над якими було старомодне, напівкругле віконце, що одним своїм виглядом наганяє тугу.

Сіруваті проблиски світанку вже мерехтіли посеред темряви, немов відблиски якогось похмурого, тьмяного сходу, а передпокій слабо освітлювала одна-єдина лампа під абажуром, також вельми старомодним, яка стояла на полиці в дальньому кутку. При неправильному її світлі Беґшоу побачив той цілковитий розгром, про який згадував священик. Висока пальма з довгим віялоподібним листям була перекинута, від горщика з темно-червоної глини залишилися одні черепки. Черепки ці всіяли килим упереміш зі слабо поблискуючими уламками розбитого дзеркала, а порожня рама так і залишилася висіти тут-таки, на стіні. Перпендикулярно до цієї стіни, від бічних дверей, в які вони увійшли, тягнувся в глиб будинку широкий коридор. У далекому його кінці виднівся телефон, по якому лакей і викликав сюди священика. Ще далі крізь відчинені двері виднілися тісно зімкнуті ряди грубезних книжок у шкіряних палітурках, і ясно було, що двері ці ведуть до кабінету судді.

Беґшоу стояв, дивлячись собі під ноги, на глиняні черепки, змішані з уламками дзеркального скла.

– Маєте цілковиту слушність, – сказав він священику. – Тут була справжня сутичка. Так виглядає – сутичка між Ґвінном і його вбивцею.

– Мені справді здається, – скромно зауважив священик, – що тут можна говорити про якусь подію.

– Атож, подія справді мала місце, й ясно, яке саме, – підтвердив поліціянт. – Убивця увійшов через парадні двері і застав Ґвінна вдома. Ймовірно, сам Ґвінн його і впустив, зав’язалася смертельна боротьба, і, мабуть, був зроблений випадковий постріл, який ущент розніс свічадо, хоча його могли розбити й ударом ноги або якось іще. Ґвінну вдалося вирватися, і він кинувся в сад, де переслідувач наздогнав його біля ставка і пристрелив. Вважаю, що картина злочину вже відновлена, але, звичайно, мені необхідно ретельно оглянути всі інші кімнати.

В інших кімнатах не вдалося, однак, виявити нічого цікавого, хоча Беґшоу багатозначно вказав на заряджений автоматичний пістолет, який він знайшов у бібліотеці, обмацуючи шухляди письмового столу.