Evgeny Vasiliev: Володимир Малик

[7] Нойони — монгольські феодали.

[8] Камча — нагайка.

[9] Баатур — визначний воїн, витязь.

[10] Ойє — так.

[11] Соїл — булава, довбешка.

[12] Арати — кочовики-простолюдини.

[13] Терджуман — перекладач, товмач.

[14] Кипчак — половець.

[15] Богол — раб.

[16] Кіш — стан, місце розташування орди чи загону кочовиків.

[17] Канга — дерев'яна колодка на шию.

[18] Чапан — верхній одяг.

[19] Гутули — чоботи.

[20] Йєка-монголи — великі монголи.

[21] Шокпар — бойова булава з залізними гостряками

[22] О аруах! — О дух предків!

[23] Лядські ворота були розташовані у Хрещатому яру. Ляд, лядина — дрібний ліс, кущі, болото.

[24] Джихангір — потомок Чінгісхана, принц крові.

[25] Копирів кінець був розташований між теперішньою Львівською площею і вулицею Обсерваторною. З Києвом він сполучався Іудейськими ворітьми (на Львівській площі).

[26] Желя, жля — волосяний аркан половців, яким в'язали полонеників. Див. у “Слові”: карна і жля. Карна — гузир невода, кут, а переносно — бойовий стрій половців при нападі, оточення.

[27] Перестріл — відстань, на яку летить стріла.

[28] Михайло Всеволодович Чернігівський — син Всеволода Чермного, онук Святослава Київського, героя “Слова о полку Ігоревім”.

[29] Нукер — воїн.

[30] Поруб — темниця, яма, тюрма.

[31] Мангуси — злі духи.

[32] Цей вислів означав каяття і прохання про помилування.

[33] Руссю в ті часи називалася Київська земля. Всі інші князівства часто називалися українами — Переяславська, Сіверська, Галицька, Волинська, навіть Заліська. Пізніше це слово стало власною назвою — Україна. Поняття “Росія” з'явилося в XVII ст.

[34] Послушник — монастирський прислужник, що готується стати ченцем.

[35] Навороп — роз'їзд, передовий загін, розвідка.

[36] Клич (тюрк.) — довгий захалявний ніж.

[37] Мати Бели IV була половчанкою.

[38] Китати (монг.) — китайці, китатським — китайським.

[39] Мстиславів город був розташований у районі Володимирської горки.

[40] Бабин торжок — торговий майдан на Горі, у Верхньому Києві, пізніше — центральний майдан перед Десятинною церквою.

[41] Князь Рюрик, сучасник “Слова”, помер 1215 року.

[42] Тепер — село Дзвонкове.

[43] Снем — нарада, збори.

[44] Калка — тепер р. Кальчик у Донецькій області.

[45] Це ім'я наводить у своїх записах Плано Карпіні.

[46] Пушта — степ, пуща.

[47] Тумак — шапка.

[48] Обезьких — Кавказьких, абхазьких.

[49] Низовські землі — Володимиро-Суздальські землі.

[50] Поршани — ті, що жили по р. Росі.

[51] Велика Угорщина — прабатьківщина угорців на південному Уралі

[52] Котора — міжусобиця.

[53] Куль-Оба — Керченський півострів.

[54] Болохівська земля — невелике князівство між Київською та Галицько-волинською землями.

[55] Бебряних — шовкових.

[56] Княжа Гора — місто в гирлі Росі.

[57] Дівиця — місто на Росі

[58] Кощій — раб, полоненик.

[59] Така традиція пішла від Чінгісхана.

[60] Юр'їв — тепер Біла Церква.

[61] Чорногород — с. Чорногородка на Ірпені.

[62] Зараз від монастиря залишилася лише назва урочища — Лисівка.

[63] Осанна (церк.) — порятунок, захист.

[64] Торосун — горілка.

[65] Татари вважали недостоиним воїна захищати спину.

[66] Сьорбати — від сорби, м'ясної юшки. Так приходили в нашу мову чужоземні слова.

[67] На Княжій Горі справді ніколи вже не селилися люди.