Скорбота має не лише важливий особистий аспект, а й соціальний, коли людина отримує підтримку та співчуття родини і друзів.
Коли людина переживає скорботу, вона відчуває пригніченість та сум, втрачає бажання щось робити, втрачає навіть відчуття того, що вона робить... щось логічне і нормальне в суспільстві.
Проблема полягає в тому, що усі ці відчуття є також симптомами депресії або, як її називають у психопатології, великого депресивного розладу.
Деякі експерти зазначають, що якщо вони мають однакові симптоми, це тому, що це та сама проблема зі здоров’ям. Інші навпаки розділяють ці два стани, оскільки існує “причина, яка це виправдовує”.
Ще одна тема дискусії з приводу скорботи полягає у тому, як довго вона має тривати. В деяких культурах встановлено, що траур має тривати один рік, в інших суспільствах — це лише сім днів. Але одна справа — скорбота, а інша — траур.
Перша стосується емоційного настрою у сім’ї, а друга — це соціальний прояв, який може бути різним в залежності від країни та може тривати роками. Траур сам по собі не несе ніякого ризику для здоров’я людини, тому його подовження не є проблемою за умови, якщо це дотримання звичаїв суспільства.
До довідкового посібника D.S.M.¬V було встановлено: якщо тривалість скорботи перевищує два місяці, її слід розглядати як клінічну депресію. Наразі цей мінімальний період у два місяці не дотримується, тому його можна діагностувати та лікувати з моменту появи симптомів великої депресії.
Ця зміна полягає в тому, щоб якнайшвидше реагувати на проблему психічного здоров’я, таку важливу і поширену, як депресія, без необхідності чекати два встановлені місяці, як було раніше.
Тому скорбота вважалася “простою перехідною фазою”, яку проходять всі, коли втрачають близьку людину. Але ми все одно повинні “стежити за собою”, щоб упевнитись, що симптоми не стали настільки значними, що можуть приховувати справжній великий депресивний розлад.
Необхідно мати на увазі, що, у будь-якому випадку, для подолання скорботи важливо мати соціальну підтримку родини та друзів, які розуміють ситуацію та зможуть бути поряд з людиною, поки вона переживає цей період, щоб він пройшов нормальним чином.
У більшості з нас в якийсь момент нашого життя наставала темна смуга, етап, коли нам не хочеться нічого робити, ми відчуваємо апатію і зневіру, будь-яка проблема може нас здолати і ми не можемо “піднятися”. Але з часом все вирішується, і ми відновлюємо свій попередній стан. Однак якщо ви відчуваєте, що “темна смуга” триває роками, можливо, ви страждаєте від розладу, що називається дистимією.
Дистимія — це вид емоційного розладу, при якому в людини проявляються симптоми хронічної депресії, що тривають більше року у дітей та підлітків та більше двох років у дорослих. Дистимія називається ранньою, якщо проявляється до 21 року, та пізньою, якщо проявляється пізніше.
Симптоми розладу легкі або помірні, вони не мають достатньої інтенсивності, щоб вважатися епізодом депресії — необхідною умовою для діагностики великого депресивного розладу.
Згідно з дослідженням ESEMeD-España, проведеного спільно з Відділом досліджень і розвитку психічного здоров’я, Сант-Джоан-де-Деу-Сервейса в області психічного здоров'я, місто Сант-Бой-де-Льобрегат, та міським інститутом медичних досліджень у Барселоні (Іспанія), результати якого були опубліковані в науковому журналі “Клінічна медицина” (“Clinical Medicine”) [5], дистимія — це третій за поширеністю психічний розлад у населення Іспанії, що вражає майже 1,5% громадян щороку. На відміну від інших психологічних розладів, існують важливі відмінності в розподілі населення за статтю дистимії, адже вона вражає до п’яти разів більше жінок, ніж чоловіків.
Причини розвитку дистимії поки що вивчені недостатньо, її пояснюють зміною певного типу нейромедіаторів, що називається серотоніном. Він відповідальний за управління емоціями та ціннісними судженнями. Аналогічно, причиною виникнення дистимії може бути тривалий стрес та особистісні фактори.
Серед найчастіших скарг, що приводять людину в кабінет спеціаліста з цього приводу, ми можемо виявити наступні ознаки дистимії:
- Пригнічений або дратівливий настрій (у випадку дітей та підлітків).
Читать дальше