Вадим Гребенников - Європейська криптологія

«Великий шифр» виявився настільки надійним, що зумів протистояти зусиллям всіх криптоаналітиків тієї епохи, що намагалися вивідати французькі таємниці, і навіть наступних поколінь дешифрувальників. На жаль, після смерті батька й сина «Великий шифр» перестав застосовуватися, а його подробиці були швидко загублені, що означало, що зашифровані папери у французьких архівах більше не можна було прочитати.

Цей шифр французька армія буде використовувати більше 100 років. Відомо, що навіть Наполеон під час своїх походів використовував шифри, що були спрощеними варіантами шифру Россиньолів. Не менш відомим був і «шифр Рішельє» – при його використанні текст повідомлення розбивався на відрізки, букви яких переставлялися у визначеному порядку. Россиньолю належить також авторство відомої доктрини про те, що «стійкість військового шифру повинна забезпечити таємність повідомлення протягом терміну, необхідного для виконання наказу. Стійкість дипломатичного шифру повинна забезпечувати таємність протягом декількох десятків років».

Россиньолі надзвичайно плідно працювали в сфері криптоаналізу як при дворі Людовика XIII, так і у свиті Людовика XIV. Наприклад, захоплення фортеці Еден королівською армією було прискорено завдяки тому, що Россиньолі прочитали зашифроване прохання її захисників про допомогу, а після цього тим же шифром склали відповідь, у якому жителі міста сповіщалися про даремність їхніх надій. Вони ніколи нікому не розповідали про те, скільки інших міст мусили скласти зброю і скільки зрад розкрили серед вищої знаті. Через цю їхню таємничість деякі придворні стверджували, що насправді Россиньолі не розкрили жодного шифру і кардинал поширював чутки про їхні здібності з метою попередження потенційних змовників.

На смертному одрі Людовик XIII охарактеризував Антуана Россиньоля як людину, від якого залежало благополуччя його підданих. Не дивно, що через два роки, 18 лютого 1645 року, спадкоємець Рішельє кардинал Мазаріні призначив Россиньоля державним радником. Як і Рішельє, Мазаріні пересилав йому перехоплені шифроповідомлення. Наприклад, у 1656 році він направив зашифрований лист кардинала Реца з указівкою Россиньолю прочитати його. При Людовику XIV Россиньоль часто працював у кімнаті, що безпосередньо прилягала до кабінету короля у Версальському палаці. Звідси йшов весь потік дешифрованих ним повідомлень, що допомагали королю визначати політику Франції.

Одним із кращих друзів Россиньоля був поет Буаробер, ініціатор ідеї створення Французької академії. Коли Буаробер потрапив у немилість при дворі, він поскаржився на нещастя, що звалилося на нього, у вірші, адресованому своєму впливовому другу-криптоаналітику. Россиньоль показав цей вірш Мазаріні, який під час наступної аудієнції привселюдно похвалив Буаробера. Пізніше з почуття подяки Буаробер написав 66-рядковий вірш, у якому оспівував Россиньоля. Це перша віршована ода, присвячена криптоаналітику. Деякі її рядки звучать так:

Яке дивовижне твоє мистецтво і яскраве.

I яка важлива сила твоєї майстерності!

Тому що з її допомогою здобуваються провінції,

Розкриваються секрети всіх королів,

I з малими зусиллями вона

Змушує здаватися міста й форти.

…Дійсно, твоя майстерність

Вище мого розуміння,

I я ніколи не осягну

Твій секрет; але я зараз можу сказати,

Що вона служить тобі дуже добре,

Що ти заслуговуєш її. Не побоюся,

Твоя майстерність буде благоволіти тобі роками.

I доля буде тобі посміхатися,

Поки війни затьмарюють землю.

Праця Россиньолів зробила його видною фігурою при дворі Людовика XIV. Саме йому вдалося довести правителям Франції надзвичайну важливість дешифрування депеш для формування їхньої політики. Його робота демонструвала це настільки ефективно, що королівський військовий міністр Лувуа став енергійно заохочувати кожного, хто міг надати отриману таким чином інформацію. Зберігся лист Лувуа, у якому той висловлював подяку за добутий шифр ворога, завіряючи, що людині, спроможній прочитати декілька шифрованих листів, «його величність подарує усе, що він попросить».

Россиньоль став першою людиною, що прославилася винятково завдяки своїм криптоаналітичним здібностям. Даниною загального захоплення вмінням «зламувати» шифри було те, що слово «россиньоль» стало французькою жаргонною назвою відмички. Шарль Перо, який більше відомий як автор казок, вніс біографію Россиньоля у свою книгу «Знамениті люди Франції в нинішнім столітті» поряд з життєписом Рішельє.