Мишель Монтень - Проби. Вибране

Никій (V ст. до Р. X.) – атенський воєначальник.

Агесилай (IV ст. до Р. X.) – вождь спартанців.

Ян Жижка (1360—1424) – вождь гуситів у Чехії.

Віклеф (Вікліф), Джон (бл. 1330—1384) – англійський реформатор, ідеолог бюргерської схизми, предтеча Реформації. Вимагав секуляризації церковних земель, відкидав необхідність папства, а також низки обрядів і таїнств.

Баярд (П'ер дю Таррай), нар. 1473 – національний герой Франції, взірець усіх лицарських цнот.

Максиміліан (1459—1519) – правнук короля Іспанського Філіппа II.

Кір – Кір II Великий, цар перський (бл. 560—529 до Р. X.); його історію описав Ксенофонт у своїй Кіропедії.

Марк Емілій Лепід – консул у Римі, з Октавом Августом та Антонієм утворив другий тріумвірат.

Лікон – філософ атенський з III віку до Р. X.

Славетні брати – Публій і Гней Сципіони, командири римського війська у війні проти картагенців.

Геллеспонт – давньогрецька назва Дарданелл.

Публій Квінтилій Вар (бл. 53 до Р. X. – 9 по Р. X.) – римський воєначальник, намісник провінції Германія. Зазнавши нищівної поразки в Тевтобурзькому лісі від германських племен на чолі з Армінієм, покінчив життя самогубством.

Генріх VII (1457—1509) – англійський король з 1485 року, перший з династії Тюдорів. Як представник ланкастерської гілки Плантагенетів змагався з другою його гілкою Йоркською. Ці дві гілки вели між собою війну, відому як війна Червоної та Білої троянди.

Горн і Еґмонт – 1568 року страчені з наказу дука Альби. Стали національними героями Нідерландів.

Антоніо де Лейва – верховода на службі Карла V.

Фоссано – місто у П'ємонті.

Тагет – бог етрусків, навчав волхвуванню.

Йоахім – абат калабрійський з XII ст. Його богословські і містичні твори опубліковані на початку XVI століття.

Піррон – засновник скептицизму (пірронізму), портрет якого Монтень накреслив у своїй Апології Раймунда Сабундського.

Посидоній (бл. 135—49 до Р. X.) – грецький філософ-стоїк, у філософських і богословських шуканнях застосовував метод точних наук, пояснюючи все силами природи.

Вільгельм – батько Елеонори Аквитанської (1122—1204), яка після свого розлучення з королем французьким Людовіком VII стала королевою Англії, дружиною Генріха II Плантагенета.

Фульк III, померлий 1040 року, брав участь у Хрестовому поході.

Терес – тракійський цар.

Кардинал Борромео (1538—1584) – архієпископ Мілана, святий, відомий своїм аскетичним життям, хоча походив з багатого роду.

Фераулес (бл. 625 – бл. 547 до Р. X.) – давньогрецький мислитель, родоначальник античної філософії і науки, засновник мілетської школи.

Пан де Вервен здав місто Булонь королю Англії Генріхові VIII.

Харонд – грецький праводавець, діяв у Катанії на Сицилії.

Германік – сестринець цезаря Тиберія, консул у XII ст. по Р. X. Приборкував повстання у Паннонії і завдав поразки германцям на чолі з Армінієм.

Теофіл – цезар візантійський.

…вважаючи початком року січень… – початок року почали лічити у Франції від січня допіро 1567 року, коли Паризький парламент затвердив декрет Карла IX.

Дук Бретонський – Жан II, померлий 1305 року.

Климент V – Папа Римський від 1305 до 1316 року, перед тим був архієпископом Бордо і звався Бертран де Гот, тому Монтень називає його сусідою.

Дикеарх – цей філософ заперечував, що людина має душу.

Кентавр Хірон – син Хроноса і німфи, вирізнявся серед кентаврів добротою і мудрістю, Аполлон та Артеміда навчили його лікувати і полювати, згодом став наставником Ахілла, Геракла, Ясона та інших героїв. Страждаючи від випадкової рани стрілою, зголосився замінити Прометея, поступившись йому своїм правом на безсмертя, і посів місце серед сузір'їв, назвавшись Стрільцем.

Данаїди – у грецькій міфології 50 дочок царя Даная, які за батьковим наказом убили у шлюбну ніч своїх чоловіків. На покару їх засуджено в Аїді вічно наповнювати водою бездонну бочку.