Володимир Нагорняк - Чумацький шлях

Удавана маска чумацького погонича Митра миттю спадає з дідового обличчя: «Біля якої се річки вони стояли, га?.. Бо скажеш, що брешу… Ага… Ні!.. А-а-а.. Не важно!» І знову постає перед Василем не знаний-перезнаний сільський дід Сташко, а, їй-богу, справжнісінький чумак.

Як зараз бачу:

І стає собою, сьогоднішнім: ворушить вогнище, тягне – закашлявся – люльку… Василь же, та ти що?! – ні звуку! Чув же від інших: страшно не любить дід Сташко коли його перебивають. Василь, здається, і дихати боїться… Нарешті! Заговорив:

– очі старого повільно-повільно здіймаються в літнє вечірнє небо; і рука; випрамляється вказівний – показує: – Чумацький шлях…

Трапилась одного разу з чумаками така пригода… Я тоді у них за погонича був – (а я, як вдає з себе прапрадіда свого, ну, того, що Митром називався, артист!) – якраз кашу доварював – перемішував, щоб не пригоріла. Чумаки ж одпочивали біля другого огнища: дядько Данило, дядько Петро, дядько Осип… Га?… Ага, підходить до них Старший Чумак, – дядько Мартин, здається, Мартин, Мартин, – та дядько Охрім.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.