Олег Сєнцов - Купіть книгу – вона смішна

Довго ми ще сміялися з Джимом того ранку, коли вкладалися спати в стіг сіна, жуючи хліб, яким нас пригостили пастухи, сміялись і ввечері, коли прокинулись і потупали по дорозі далі, сміємось і тепер, коли згадуємо цю або яку іншу історію з нашого життя.

Пам’ять щадить наше серце, тому найгірші та найнеприємніші спогади стираються і притупляються, а хороші, навпаки, випинаються, ретельно шліфуються та поліруються від сірості буття, тому всю тьмяність життя ми спостерігаємо тільки в сьогоденні; заглядаючи ж у день минулий, ми бачимо тільки акуратні білі стовпчики приємних моментів на яскраво-зеленому газоні життя. Майбутнє ж уявляється нам суцільним феєрверком. О, це солодке слово «завтра». У ньому нам завжди добре та комфортно, в ньому нам завжди буде добре та комфортно. Завтра все має бути так, як треба, так, як ми хочемо і ніяк не інакше. Але доживаючи до завтра, яке стає сьогодні, нам залишається тільки запах горілих петард од минулого, а точніше від свята, що так і не відбулось, якому ніколи не судилося здійснитися. Майбутнього немає, минулого ніколи не було. Є тільки сьогодні, тільки зараз. Ним і треба жити. Тільки тоді ти житимеш у живому світі справжнього, а не в світі ілюзій чи у світі привидів.

Країна, в якій ми опинилися, була, напевно, найбіднішою на цьому і без того не багатому континенті. Половину її території займала безживна пустеля, все населення якої складалося з сорока жуків, і ті перебували на суворому обліку. Інша частина країни мало чим відрізнялася від пустелі, але в ній, принаймні, можна було жити, хоча я б не назвав це життям. Його рівень навіть стурбував зазвичай байдужого до чужих проблем Джеббса:

– Ось ти розумний, Джиммі, а скажи мені, чому люди тут так живуть погано. Ну, от зовсім погано. Тут же все людство зародилося, з твоїх слів, а таке враження, що з усього прогресу цивілізації вони надбали тільки пластикові відра та любов до випивки, а в усьому іншому залишилися на доісторичному рівні. У них напевно було більше часу, щоб розвинутись як слід, та й клімат тут тепліший, ніж у нас… – Джеббс зранку був стурбований цією проблемою, після невеликої прогулянки в село місцевих із метою обміняти або придбати свіжого хлібця або чогось іншого, відмінного від вмісту наших консерв, які становили основу нашого теперішнього раціону. Хлібця Джеббс тоді не приніс, зате приніс враження від життя місцевого населення, якими він тепер і ділився з нами.

– Існує така теорія, що… – почав не поспішаючи Джиммі.

Варто зазначити, що він завжди починав вивергати свої непристойні обсяги знань із цієї досить штампованої фрази: «Існує теорія…» Хоча іншим людям, які починають щось пояснювати з цієї затертої фрази або з іншої: «На думку вчених…», я зазвичай не особливо довіряю. Вони могли б говорити більш прямо: «Я якось чув, але не пам’ятаю де, не пам’ятаю що, але я зараз вставлю свої п’ять центів, аби помудрувати і привернути до себе увагу, навіть незважаючи на те, що говоритиму я цілковиту маячню…» Джим звичайно ж був не з таких. Раніше він говорив більш конкретно: хто висловив цю теорію, в якому році, в якому виданні або на якому симпозіумі її було вперше висловлено, коли було взято за основу замість попередньої. Окремо йшли всякі додаткові матеріали, такі, як коротка біографія автора, думка реакціонерів, радикалів і лібералів з цього питання та інше. А ще Джим грішив тим, що називав рік і видання, номер сторінки й абзац, де він із цією теорією мав честь ознайомитись. Але потім він зрозумів, що це все зайва та неважлива інформація, і перестав її запам’ятовувати. Потім він перестав називати імена вчених, їх ступені та заслуги, історію зроблених ними відкриттів та інше. І почав просто і коротко говорити вже про саму теорію чи відкриття, починаючи з банальних слів: «Є така теорія», або «На думку вчених». Все-таки треба визнати, що, незважаючи на цілковиту соціопатію цього персонажа, не можу не зауважити, що він іноді намагався донести до оточення в просторі та часі якісь думки та знання в компактній і доступній формі, а не залишатися гордовитим всезнайком.

Отже, Джим Ґаррісон почав стандартно, зі слів: «Є така теорія».

– …що на розвиток європейської цивілізації великий вплив зробило коливання середньорічних температур, які призводять як до зміни сезонів, а іноді й до сильного похолодання або потепління клімату, льодовикових періодів та інше. Народи, що населяли Європу, були змушені постійно пристосовуватись, якось розвиватися, винаходити нові технології, постійно боротися за виживання всього свого люду. Боротьба з природою підстьобувала розвиток знань. А народи Африки, Америки та частини Азії, що не стикалися з такими природними катаклізмами і жили у більш сприятливих природних і кліматичних умовах, залишилися на минулому рівні. У той час, коли в Європі вже щосили диміли мануфактури, більшість решти світу ще жила за первісно-общинного ладу.