Эдгар Берроуз - Тарзан, годованець великих мавп

Наблизившись, Тарзан здійняв руку, щоб угамувати Теркоза. Самка була не його, а старого самця, бойові дні якого вже давно минули, і він більше не міг захищати своїх родичів.

Теркоз знав, що побиття чужої жінки суперечить законам племені, але, будучи забіякою, скористався слабкістю чоловіка самки, щоб покарати її за відмову віддати йому ніжного молодого гризуна, якого та спіймала. Переконавшись, що Тарзан прийшов без стріл, він ще дужче заходився лупцювати стару самку, прагнучи принизити ненависного вождя. Тарзан не став повторювати своє застереження, а натомість прожогом кинувся на Теркоза, який сам цього чекав.

Відтоді, коли могутній можновладний горила Болгані жорстоко пошматував його і коли Тарзан пробив його дике серце ножем, юнакові не доводилося витримувати такого страшного двобою.

Цього разу ніж Тарзана лише почасти рятував його від блискучих ікол Теркоза; незначна перевага тваринної сили мавпи над людиною майже повністю врівноважувалась дивовижною спритністю та гнучкістю останньої.

Та якщо підсумувати шанси, то деяка перевага була на боці антропоїда, і якби його супротивник не мав однієї особливої риси, яка вплинула на результат сутички, молодий Грейсток загинув би, як і жив досі — незнаним диким звіром Екваторіальної Африки. Але він володів тим, що безмежно підносило його над лісовими одноплемінниками, — тією маленькою іскрою, яка освітлює основну різницю між людиною і твариною, — розумом! І це врятувало його від смерті під хижими іклами та залізними м’язами Теркоза.

Минуло заледве кілька секунд від початку сутички, а вони вже качалися по землі, колошматячи, шматуючи і кусаючи одне одного: два величезні дикі звірі, що билися на смерть.

Теркоз мав з десяток ножових поранень на голові та грудях, скалічений Тарзан обливався кров’ю, надірваний шмат шкіри з волоссям із його черепа звисав, закриваючи одне око.

Але юному англійцеві в гой час вдавалося відводити від своєї шиї страшні ікла, і тепер, коли вони кілька миттєвостей билися дещо слабкіше, відсапуючись, Тарзан склав блискавичний план. Він вигнеться довкола Теркоза і, вчепившись нігтями й зубами йому в спину, буде бити ножем доти, доки Теркоз перестане існувати!

Цей маневр йому вдався легше, аніж він сподівався: дурний звір, не розуміючи намірів Тарзана, не намагався перешкодити йому сягнути мети. Але коли, нарешті, він утямив, що його супротивник учепився в нього там, де він не міг дістати його ані зубами, ані кулаками, Теркоз так стрімко кинувся додолу, що Тарзанові лишилося тільки відчайдушно чіплятися за вертке й неймовірно рухливе тіло, що безупинно стрибало. І перш ніж він устиг завдати хоча б одного удару, сильний поштовх вибив ножа з його руки, і Тарзан залишився без захисту.

У наступні кілька хвилин Тарзан багато разів змінював положення рук, доки врешті несамохіть одна з таких швидких змін дала йому змогу зробити новий захват правою рукою, від якого, як він швидко зрозумів, супротивник не зуміє звільнитися.

Він пропустив руку із-за спини під рукою Теркоза так, що передпліччя й долоня лягли ззаду на шию мавпи. Це був “напівнельсон”, сучасний спосіб боротьби, на який випадково наштовхнувся молодий англієць; але вищий розум підказав йому цінність того, що він винайшов. Від цього способу залежало його життя.

Він досяг такого самого положення для лівої руки, і через кілька хвилин бичача шия Теркоза затріщала під цілим “нельсоном”.

Теркоз більше не звивався. Обоє лежали спокійно на землі — Тарзан на спині Теркоза. Кругла голова мавпи повільно пригиналася дедалі ближче до грудей.

Тарзан знав, чим це закінчиться. Через мить шия зламається. І тут, на щастя Теркоза, в Тарзанові заговорила та сама здатність, яка допомогла йому подолати мавпу — вміння розмірковувати.

“Якщо я його вб’ю, — думав Тарзан, — яка мені від цього буде користь? Адже це означає позбавити плем’я сильного бійця! І якщо Теркоз буде мертвий — він нічого не буде знати про мою перевагу, а живий він завжди правитиме за приклад іншим мавпам”.

— Ка-года? — просичав Тарзан на вухо Теркозові У вільному перекладі з мови мавп це означає: “Здаєшся?”

Відповіді не було, і Тарзан трішки наліг, що викликало у звіра жалібний зойк страждання.

— Ка-года? — повторив Тарзан.

— Ка-года! — проревів Теркоз.

— Слухай, — сказав Тарзан, припинивши тиск, але не звільняючи його. — Я, Тарзан, цар мавп, могутній мисливець, могутній боєць! У всіх джунглях нема нікого, хто був би дужчий за мене! Ти мені сказав “ка-года”. Усе плем’я чуло! Не сперечайся більше ані зі своїм царем, ані зі своїми одноплемінниками, тому що наступного разу я тебе вб’ю. Зрозумів?