Александр Насибов - Безумці

Поступово Карцов відтісняє Абста од човна. Треба виграти час. Пелла закріпить міну, ввімкне годинниковий механізм детонатора і прийде на допомогу. Вдвох вони легко подужають ворога.

Карцов і Абст пливуть усе далі, помалу підіймаючись до поверхні.

Пелла дивиться їм услід. Дивиться все важче — навколо каламутнішає, наче з дна піднявся мул. Та Пелла знає: це не мул, це кров. Він лежить на носовому горизонтальному кермі човна. Якщо він ворушиться, кров з рани в боці юшить дужче. З кров'ю втрачаються сили. Їх у Пелли так мало, що навряд чи йому вдасться закріпити підводний заряд.

Що ж робити? Випливати?

Це легко — варто скинути вантажі на поясі, і його вже ніщо не втримає під водою. Він полине туди, де повітря й сонце, де друг, допомога якого так потрібна! Та Пелла вирішив: він закріпить міну й приведе в дію механізм детонатора.

Переборюючи біль, італієць перевертається на живіт, намагається підтягнути лінь із зарядом. Зусилля втомило.

В голові наморочиться, ось-ось він знепритомніє. І лінь вислизає з пальців.

Ще спроба, і знову невдача.

Віддихавшись, Пелла озирається. Кругом пусто. Тільки мурена випливла з-за скелі й, уткнувшись носом у пісок, звивається товстим слизьким тілом.

Сил дедалі менше. Про лінь Пелла вже не думає. Вихід один: він запустить годинниковий механізм міни і спливе, лишивши її біля човна. Він сподівається, що найближчим часом човен не рушить з місця.

Міни внизу, в піску. Пелла сповзає з керма і планірує до них. Ось він ліг на грунт, береться за механізм детонатора.

І раптом сильний удар. Якби Пелла був на поверхні моря, він би побачив: розкидавши верхівку конічної скелі, в небо вихопився вогняний стовп, скеля, хитнувшись, впала у воду.

Пелла зрозумів усе. Адже він сам угвинтив у торпеду детонатор миттєвої дії. Вибуху однієї торпеди було досить, щоб детонували інші, які лежали поруч, на стелажах.

Сила вибуху шпурляє італійця на борт човна. Скельця шолома тріснули. До лиця просочується вода.

В човні забігали, загомоніли. Він здригнувся, грунт під ним зарипів.

Пеллі недобре. Він задихається. В шоломі повно води.

Він здирає шолом.

Невиразно видно сірий, у заклепках борт субмарини, що пропливає поблизу. Де ж міна?

Руки нишпорять у піску. Намацали, обхопили снаряд. Міну притиснуто до грудей. Пелла, як сліпий, оббігає її пальцями.

Ось він, детонатор!

— Нуль… — шепоче Пелла.

І ривком повертає лімб.

Човен підкидає, кренить. З пробоїною в борту він опускається в киплячу каламуть.

Мчать угору волоті водоростей, бульбашки повітря та соляру, спливає, кружляючи, розчавлена мурена.

А осторонь Карцов б'ється з Абстом. Перший вибух не завдав їм шкоди — удар було ослаблено відстанню. Та ось висадив свою міну Пелла. Карцова боляче штовхнуло в груди, заклало вуха. Повітряний мішок респіратора тріснув, до легень увірвалась вода. Ледве живий, він зірвав шолом, скинув пояс з вантажами і виринув на поверхню.

В грудях — сильний біль. У роті відчувається смак крові.

Де ж Абст?

Карцов занурює голову у воду, напружено вдивляється в синю темінь.

Там усе затягло серпанком. Проте далеко в глибині, поблизу дна, ледве видно силует людини.

Абст загинув?..

Ні, ворушиться. Отже, живий, і респіратор його справний.

А Карцов без дихального апарата, загубив ніж, беззахисний.

Ось Абст засовав ластами, трохи сплив. Тепер він точно під Карцовим. Закинув голову й дивиться на нього.

Він може напасти у будь-яку секунду, та бариться. Чому?

Вичікує, щоб ворог підняв голову, дихаючи. Цієї миті Абст і потягне його під воду.

Карцов повинен атакувати. Атакувати всупереч логіці, котра вимагає виманити ворога з глибини, щоб битися за однакових умов. Абст не жде нападу. Несподіваність — єдина перевага Карцова.

І він пірнає.

Так, Абст навіть не ухилився — тільки встиг простягнути назустріч руку з ножем. Удар влучив Карцову в стегно. Наступної секунди він смикнув Абста за руку. Ніж випав. І тут же Абст дістав міцний удар в горло.

Ще удар, ще!.. Рятуючись від ударів, Абст ногами відбиває ворога, тягне на глибину.

Люта, беззвучна боротьба у водяній товщі. Абст слабшає. Його ноги розтискаються, він сповзає по тілу Карцова.

Зібравши всі сили, Карцов робить останній удар — зверху, двома кулаками.

Треба добити ворога, та Карцов задихається. Відштовхнувшись од нерухомого тіла ворога, він мчить до поверхні.