Карл Брукнер - Золотий фараон

— Бо там у піску лежить якась брила, мій капітане.

— Брила? То викопай її. Чи я повинен це зробити замість тебе?

Капітан дивився суворо. Ще одне слово, і кари не минути. Сімон заходився копати там, де щось йому перешкоджало. Невдовзі вони побачили чорну кам'яну плиту. Її верхній полірований бік був геть поцяткований знаками й малюнками. Бушар низько схилився до плити, потім вирвав у Сімона з рук лопату і почав швидко копати, наче раптом збожеволів.

Нарешті камінь викопано — великий, як стіл, чорний, лискучий, весь у дивних позначках. Капітан Бушар озирнувся навсебіч, наче шукав допомоги. Тоді знову схилився до плити, обмацав різьблення на камені. Що його так зацікавило? Може, чаклунські знаки? Та люди кажуть: хто ними зацікавиться, тому зле поведеться в житті.

З обачності Сімон ступив кілька кроків назад.

Капітан підвівся й глянув пильно на Сімона. Тому стало ніяково від уважного погляду командира. А Бушар мовив, наче у сні:

— Нижні рядки — це давньогрецьке письмо, можу заприсягтися… Солдате! Біжи до полковника Допуля, скажи, що я прошу прийти сюди. Йдеться про річ вельми важливу.

Сімон бачив уже людей, що потерпіли від пекучого сонця, вони скидалися на божевільних. Полковник Допуль — розумний чоловік, він легко приведе Бушара до тями.

Однак Сімон побачив, що полковник повівся точнісінько як капітан. Допуль пильно оглянув чорну кам'яну плиту, порахував рядки із знаками і сказав:

— Це три різні написи. Гляньте-но, Бушаре, перші чотирнадцять рядків — це, без сумніву, ієрогліфи, дальші тридцять два рядки, здається… ех, якби ж я знав! Але нижні п'ятдесят чотири рядки, це, безперечно, давньогрецьке письмо.

Він замовк, а тоді збуджено повів далі:

— Бушаре, ви тож такої думки, правда? На цій плиті ми бачимо ієрогліфічний текст та його переклади. Можливо, це три зовсім різні мови.

Бушар, задихаючись, стис кулаки.

— Пане полковник! Коли б це була правда… Камінь зміг би розв'язати найбільшу загадку всіх часів! Ієрогліфи можна було б розшифрувати! Давня таємниця, яка зберігалася багато тисячоліть, стала б тепер розгорненою книгою історії. Нарешті наука сказала б нам, що відбувалося в Єгипті за тих далеких часів, коли у Франції люди ще зодягались у звірині шкури й полювали ведмедів.

— Ви говорите, наче поет, капітане, але говорите слушно. Цей камінь, мабуть, важить більше, ніж три виграш битви в країні над Нілом. Стривайте, я знаю офіцера, що може перекладати з давньогрецької. Звеліть викопати плиту і віднести до мене.

Він вийняв із кишені монету й віддав її Сімонові. Важка срібна монета своєю вартістю в сто разів перевершувала ті новітні республіканські банкноти, що ними платили війську.

Отож Сімон копав тепер запально, а його товариші теж запально лаяли важку кам'яну плиту, яку вони, через офіцерову примху, мусили ще далеко тягти.

Потім над плитою схилився офіцер, що знався на письменах. Де-не-де вона пооббивалась, і якісь рядки від часу так позатиралися, що ледве можна було роздивитися окремі різьблені знаки.

Офіцер водив пальцем по давньогрецьких літерах, часом щось бурмотів, а тоді знову замовкав і замислювався. Здавалося, він без особливого клопоту читає слова, складені з добре видних літер. А підвівшись, упевнено мовив:

— Ці написи на камені зроблено приблизно два тисячоліття тому. П'ятдесят чотири рядки грецького тексту — це подяка жерців із Мемфіса фараонові Птоломею Епіфану за якусь ласку до них. Як винагороду вони надають йому велике почесне звання. — Офіцер знову глянув на загадкові написи. — А що означають позначки над грецьким текстом, я, на жаль, не можу пояснити. І, мабуть, жодна людина цього не зробить.

— Але ж усе зрозуміло! — вигукнув Бушар. — Грецький текст — то переклад тексту, написаного ієрогліфами. Гляньте-но сюди!..

Офіцер скрушно похитав головою:

— Я бачу тільки чотирнадцять рядків ієрогліфів, друже, тридцять два рядки якогось іншого тексту. А старогрецького письма — аж п'ятдесят чотири рядки! Важко припустити, що три написи, такі різні за розміром, можуть означати один і той самий текст.

— А я певен, що ви помиляєтеся! — збуджено вигукнув Бушар. — Ієрогліфи — це письмо малюнкове. Один малюнок означає ціле слово.

— Ієрогліфи — це загадка, яку ще за давніх часів історик Геродот назвав незбагненною, — заперечив офіцер.

— Гаразд, то хай наші вчені в Парижі відгадають цю загадку, — сказав Допуль. — І саме з допомогою цієї плити. Капітане Бушар! Звеліть одвезти цей камінь до Каїра. Ви відповідатимете за те, аби він прибув туди непошкоджений. І подбайте, щоб із нього відразу ж зробили кілька виливків. Для певності хай його ще й Денон змалює.