Зиґмунд Фройд - Психологія сексуальності

Відповідно до цього черевик або туфля є символом жіночих геніталій.

Психоаналіз заповнив наявну ще ваду в розумінні фетишизму, вказавши на значення загубленого завдяки витісненню копрофільної насолоди від нюху (riechlust) при виборі фетишу. Нога та волосся – об’єкти, які дужче пахнуть, – стають фетишами після відмови від нюхових відчуттів, що стали неприємними. У перверсії, що складається з фетишизму ноги, сексуальним об’єктом завжди є брудна нога з неприємним запахом. Інший матеріал для пояснення вподобання, спрямованого на ногу як фетиш, випливає з інфантильних сексуальних теорій (див. нижче). Нога замінює відсутній penis у жінки.

У деяких випадках фетишизму ноги вдалося довести, що спрямований спершу на геніталії потяг до підглядання, що прагнув знизу наблизитися до свого об’єкта, затримався на своєму шляху завдяки забороні та витісненню, тому зберіг ногу або черевик як фетиш. Жіночі геніталії, відповідно до дитячих поглядів, малювалися уяві як чоловічі.

Як мені здається, не підлягає жодному сумніву, що поняття «гарного» коріниться в сексуальному збудженні та початково означає те, що сексуально збуджує («принади»). У зв’язку з цим має місце той факт, що самі геніталії, вигляд яких викликає найсильніше сексуальне збудження, ми ніколи, власне, й не вважаємо «гарними».

Аналіз відкриває у цій перверсії, як і в більшості інших, несподіване розмаїття мотивів і значень. Нав’язливість ексгібіціонізму, наприклад, дуже залежить ще від кастраційного комплексу; завдяки йому при ексгібіціонізмі постійно підкреслюється цілісність власних (чоловічих) геніталій і повторюється дитяче задоволення з приводу відсутності такого органа у жіночих геніталій.

З цього приводу порівняйте повідомлення, подане нижче, про прегенітальну фазу сексуального розвитку, в якому підтверджується ця думка.

Порівняйте згадану нижче «амбівалентність».

Ці стримуючі сексуальний розвиток сили (відраза, сором, мораль) необхідно, з іншого боку, розглядати як історичний осад зовнішніх затримок, яких зазнав сексуальний потяг у психогенезі людства. Можна спостерігати, як у розвитку окремої людини вони з’являються свого часу самі по собі, керуючись натяками виховання та стороннього впливу.

Забігаючи наперед, зазначу щодо розвитку перверсії, що є підстави припускати, що до їх фіксації точно так само, як і при фетишизмі, мали місце зачатки нормального сексуального розвитку. Досі аналітичне дослідження могло в окремих випадках показати, що й перверсія є осадом розвитку доедипового комплексу, після витіснення якого знову виступають найсильніші вроджені компоненти сексуального потягу.

Лише доповненням, але не обмеженням цієї заяви може послужити зміна її наступним чином: нервові симптоми ґрунтуються, з одного боку, на вимогах лібідозних потягів, а з іншого – на вимозі «Я» чинити опір їм.

Чітко усвідомлювати фантазії первертованих, що втілюються за сприятливих обставин у діях, які спроектовані у ворожому сенсі на інших: маячливі побоювання параноїків і несвідомі фантазії істериків, що викриваються психоаналізом як основа їхніх симптомів, за змістом збігаються до найдрібніших деталей.

Психоневроз часто поєднується з явною інверсією, причому гетеросексуальна течія повністю пригнічується. Віддаючи належне думці, до якої я був схильний, повідомляю, що лише приватне зауваження В. Флісса у Берліні звернуло мою увагу на необхідну схильність до інверсії у всіх психоневротиків, після того як я відкрив її в окремих випадках. Цей неналежно оцінений факт мав би надати потужного поштовху всім теоріям гомосексуальності.