Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Лімбічна система забезпечує виживання за рахунок прагнення до ситуацій, під час яких стимулюється синтез гормонів щастя, і уникнення ситуацій, коли стимулюється синтез гормонів стресу.

• Гормони щастя (дофамін, серотонін, окситоцин й ендорфін) мотивують людину прагнути до ситуацій, під час яких відбувається їх синтез. Гормон стресу (кортизол) мотивують людину уникати ситуацій, що стимулюють його синтез.

• Гормони щастя не діють цілодобово. Їх синтез відбувається в той момент, коли людина отримує бажане. Потім їхній рівень падає, і людина змушена робити щось, щоб знову його підвищити.

• Нейрони з’єднуються під час виділення речовин усередині мозку. Це змушує людину прагнути до того, що в минулому стимулювало в неї підвищення рівня гормонів щастя, і уникати того, що стимулювало синтез кортизолу.

• Пріоритетне завдання для мозку – позбавлення від загрози. Усе, що привело до її зникнення в минулому, сприяє формуванню нейронних зв’язків, які викликають позитивні очікування щодо схожих сигналів у майбутньому.

• У головному мозку всіх ссавців синтезуються однакові хімічні сполуки, що ними керують ті самі його структури.

• У людини добре розвинена кора головного мозку, що дозволяє їй оперувати абстрактними поняттями, як-от слова. Лімбічна система не має жодної мови і не здатна пояснити словами, чому вона вмикає чи вимикає синтез гормонів.

• Негативне мислення приносить приємні емоції, коли сталі нейронні зв’язки співвідносять його з очікуванням синтезу гормонів щастя або з припиненням синтезу кортизолу.

• Мієлінова оболонка покриває нейрони, подібно ізоляційному матеріалу навколо електричного дроту, перетворюючи деякі нейронні зв’язки, на відміну від немієлінізованих, на супершвидкісні «автостради» для проходження електричних імпульсів (як оптоволокно порівняно з мідним дротом). Завдяки нейронним зв’язкам, що пройшли процес мієлінізації, в юності людина швидко розуміє, що для неї добре, а що ні. Процес розуміння прискорюється, коли інформація тече мієлінізованими каналами.

• Рух електричних імпульсів подібний до руху води в морі під час шторму – за напрямком найменшим опором. Електричні імпульси проходитимуть сталими нейронними ланцюжками, поки в людини не сформуються нові.

• Суб’єктність – усвідомлення, що людина здатна задовольнити власні життєві потреби, роблячи для цього відповідні дії. Реалістичні очікування – це розуміння, що винагорода може бути дуже непередбачуваною, а розчарування не становить загрози для виживання. Людина може обмежити своє негативне мислення і радіти активним діям на шляху до бажаного, замість нарікати, що все навколо не відповідає її очікуванням.

Уникнення загрози дуже приємно відчувати, до того ж воно мотивує повторити поведінку, що спричинила покращення настрою

Уникнення чи позбавлення від небезпеки – є прямим сигналом успішного виживання. Навряд чи може бути щось приємніше.

Під дією кортизолу людина почувається жахливо, тому вона згодна на все, аби лише припинити синтез гормону стресу в організмі. Прийнятна будь-яка стратегія – битися, бігти, завмерти на місці, підкоритися домінуванню, – що веде до позбавлення від небезпеки. (Підкорення соціальному домінуванню – характерна для ссавців стратегія, що дозволяє уникнути заподіяння шкоди.)

Негативне мислення є одним зі способів «битися, бігти, завмерти на місці, підкоритися домінуванню». Цей шлях мислення допомагає людині позбутися відчуття небезпеки і почуватися добре. На жаль, щоб насолоджуватися приємними відчуттями, доведеться постійно підтримувати всередині себе негативний настрій щодо навколишнього світу.

З цього розділу ви дізнаєтеся, як реактив нещастя викликає відчуття кризи та як формуються звички для полегшення перебігу цієї кризи. Іноді ці звички лише посилюють негативні почуття, але людина здатна впоратися з ними, коли розуміє механізм їх виникнення.

Задоволення від зниження рівня реактивів нещастя

Наш мозок розвивався у світі, що повнився небезпеками, а тому його завданням номер один було уникнути їх. Коли в організмі відбувається викид кортизолу, усе, що здатне знизити його рівень, сприймається як приємне відчуття. Відома реакція «бий або біжи» пригнічує синтез кортизолу, саме тому вона є настільки поширеною. Ми звикли сприймати цю реакцію негативно, але варто замислитися: чи не є це тією стратегією, яка допомагає всім ссавцям рятуватися від загрози. Тікати стрімголов або рішуче ринутися битися з ворогом набагато приємніше, ніж переживати жах та заклякнути перед обличчям загрози й нічого не робити.