Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Ви можете заявити: «Мені не потрібен банан, нехай він дістанеться тому, хто слабший». Це ставить вас у позицію домінування в ситуації, коли у вас і так достатньо бананів. Якщо у вашому оточенні вітається бажання ділитися з іншими, ви навчитеся отримувати соціальну вигоду з такої поведінки. Заява, що вас не турбують власні потреби, викликає почуття переваги.

Коли тварина наближається до родича, що є слабкішим за неї, то надсилає сигнали домінування, які зрозумілі іншим особинам цього виду. Більш слабка тварина демонструє готовність підкоритися, і ці сигнали також усім зрозумілі. Так соціальні тварини уникають конфліктів. Більш слабка особина захищає себе від агресії, демонструючи відсутність наміру конкурувати. Коли тварина, що домінує, бачить такий прояв поваги, рівень серотоніну в неї підвищується. Якщо під час демонстрації домінування тварина не отримує підтвердження у вигляді сигналів про підпорядкування, рівень серотоніну в неї падає і тварина відчуває тривогу.

Людина щосили намагається вгамувати своє прагнення домінувати, тому в неї виникає відчуття загрози, коли вона вважає, що хтось інший отримує бонуси через домінуючий статус. Ми прагнемо до справедливості, але при цьому ніхто не здатний бути об’єктивним суддею: кожен із нас сприймає реальність крізь призму власних нейрохімічних процесів. Коли людина відчуває недолік своєї соціальної значущості (або цінності), їй починає здаватися, що зі світом щось негаразд. Вона шукає способи почуватися краще, але зрозуміти, який саме засіб виявиться ефективним, не завжди просто. Іноді може спрацювати негативне мислення.

Ми всі відчуваємо соціальне домінування за рахунок нейронних зв’язків, що були збудовані в минулому. Ті події, що в період юнацтва стимулювали в людини синтез серотоніну, привели до створення нейронних «швидкісних автострад», які сформували її очікування щодо того, як домагатися позитивних емоцій у сьогоденні. Для людини стала природною поведінка, завдяки якій вона отримує можливість заслужити повагу у своєму оточенні, і вона навчилася уникати поведінки, що здатна призвести до втрати поваги. Ви можете помітити, що деякі люди прагнуть до домінуючого положення і насолоджуються ним або втрачають його і страждають від цього. Дзеркальні нейрони зберігають інформацію про те, що дає приємні емоції, а що – негативні. Людина може стверджувати, що її турбує тільки найвище благо, або впиватися своїм самознищенням. Проте її мозок потребує серотоніну, і вона продовжує прагнути його отримати, усвідомлено чи ні. Людина може отримувати короткочасне відчуття переваги щоразу, коли говорить собі: «Усі вони – купка недоумків!» Але серотонін незабаром зруйнується, і ненавидіти «недоумків» доводиться знов і знов.

У який би спосіб людина не стимулювала синтез серотоніну, мозок до всього звикає. Набутий раніше стан домінування незабаром припиняє приносити колишню радість. Мозок прагнутиме отримувати все більше соціальних переваг. Якщо людина звикла мислити негативно, їй доведеться знаходити все більш серйозні недоліки в «купки недоумків», щоб почуватися добре.

У нашому суспільстві тваринне прагнення до домінування отримує різні назви: его, самовпевненість, конкурентоспроможність, упевненість у собі, прагнення до статусу, снобізм. Людині властиве бажання поваги, уваги, відчуття власної важливості, переваги. Ми називаємо інших начальниками, маніпуляторами, контролерами. Кожна людина хоче бути особливою, і неважливо, яку назву це бажання отримує. Складно розглянути ці прояви на прикладі милих пухнастих звіряток, але коли людина розуміє механізми, що діють у природі, то краще розуміє саму себе.

Я не отримую поваги

Повага – то не лише абстракція. У дикій природі вона несе реальні переваги для виживання. У нашому суспільстві є загальноприйнятою ідея, що кожен гідний поваги. Але людина не може створювати нащадків та ділитися бананами з першим-ліпшим. Вона також не може одночасно проявляти повагу до всіх і вимагати від усіх поваги до себе. Мозок ссавців перебуває в постійному пошуку поваги, і стається так, що іноді на нього очікує розчарування. Мозок, що вирішує завдання поширення генів, сприймає це розчарування як загрозу виживанню.

До моменту, коли тварина стає дорослою, у неї вже сформовані нейронні зв’язки, що підказують, коли слід домінувати, а коли підкоритися. Кожна тварина розуміє, кому з членів групи вона має підкорятися, а хто дозволить їй домінувати. Навіть поважаючи всіх однаково, ви не здатні приділити увагу кожному – так само, як усі не здатні приділяти увагу вам. Тварини конкурують через соціальні винагороди подібно до того, як вони конкурують через нагороди фізичні, оскільки завдяки дії серотоніну це викликає в них приємні емоції. Ви можете зверхньо дивитися на тих, хто женеться за статусом. Можете засуджувати самого себе за прагнення до цього задоволення. Але факт залишається фактом: ви почуваєтеся добре, коли перебуваєте в домінуючому становищі, і погано – коли втрачаєте це становище. Проблема полягає не у вас і не в навколишньому середовищі. Насправді то не є проблемою взагалі – потрібно тільки визнати свою природу.