О Полозенко - Основи загальної психології. Том I

Поняття комунікативного контролю в складних, зокрема конфліктних ситуаціях, пов'язаний із поняттям комунікативні вміння.

Інструкція.Комунікативний контроль відіграє важливу роль організації безконфліктного спілкування, тісно пов'язаний з емоційною сферою та рівнем саморегуляції людини.

Оцініть кожне із запропонованих висловлювань стосовно себе: правильно («П») чи неправильно(«Н»), — і Ви визначите рівень свого комунікативного контролю.

Висловлювання

1. Мистецтво наслідувати звички інших мені здається надзвичайно складним.

2. Я б міг вдати із себе блазня, щоб привернути увагу чи потішити оточення.

3. Із мене міг би вийти непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що я переживаю щось більш глибоке, ніж є насправді.

5. У гурті є рідко опиняюся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми я поводжу себе по-різному.

7. Я можу відстоювати винятково те, у чому щиро переконаний.

8. Щоб досягти успіху в справах і в спілкуванні з людьми, я прагну бути таким, яким мене очікують побачити.

9. Я можу бути товариським з людьми, яких не зношу.

10. Я завжди такий, яким здаюсь.

Обробка та інтерпретація результатів.1 бал нараховується за відповідь «Н» на висловлювання №№ 1, 5, 7 і за відповідь «П» на решту. Підрахуйте кількість балів та порівняйте її з нормативними даними, визначте, як характеризується властивий вам комунікативний контроль.

0–3 бали — низький комунікативний контроль, характеризується:

— стійкістю поведінки — людина не вважає за потрібне змінюватися залежно від ситуації і не враховує особливостей партнера по спілкуванню, а також особливостей ситуації;

— схильністю до спонтанного й щирого саморозкриття в спілкуванні, відкритістю;

— «незручністю» у спілкуванні через прямолінійність, негнучкість;

— стійкістю «Я», незначною мінливістю, схильністю до стереотипів.

4–6 балів — середній комунікативний контроль; характеризується:

— щирістю, спонтанністю поведінки;

— нестриманістю в емоційних проявах і схильністю до афектів, образам, конфліктам;

— схильністю враховувати у своїй поведінці інтереси оточення;

— низькою саморегуляцією.

7-10 балів — високий комунікативний контроль; характеризується:

— легкістю у входженні в будь-яку роль;

— гнучкістю реагування на зміну ситуації;

— гарним самопочуттям та настроєм;

— схильністю до прогнозування та передбачення вражень, які може викликати в оточення;

— умінням постійно тримати себе у формі, слідкувати за собою, знанням про те, де і як себе поводити, керувати проявом своїх емоцій;

— ускладненістю, спонтанністю самовираження, відсутністю потягу до не прогнозованих ситуацій. Характерна позиція: «Я такий, яким я є на даний момент».

1. Мова це:

а) здатність людини до говоріння;

б) система словесних знаків, що охоплює слова з їх значенням та граматику;

в) особливий вид людської діяльності;

г) спосіб передачі інформації.

2. Пріоритетною функцією мови є:

а) номінативна;

б) передачі та засвоєння досвіду;

в) комунікативна;

г) виховна.

3. Орієнтування в умовах здійснення мовленнєвої діяльності відбувається з допомогою такого психологічного механізму:

а) класифікації;

б) осмислення;

в) мововиробництва;

г) регулювального.

4. Фізіологічною основою функціонування мовлення є діяльність:

а) першої сигнальної системи;

б) другої сигнальної системи;

в) мозочку;

г) гіпоталамусу.

5. Мова і мовлення — це поняття:

а) тотожні;

б) зовсім не пов’язані;

в) взаємозумовлені;

г) подібні в цілому, проте мають відмінності.

6. Знаки мови — це: а) особливі, унікальні знаки людської культури, що мають такі специфічні ознаки: уніфікація, максимальна міра узагальнення позначуваного та універсальність;

б) усі знаки письма;

в) літери;

г) апостроф, крапка, кома, знак оклику, тире, дефіс тощо.

7. Основними психологічними механізмами мовленнєвої діяльності є такі:

а) говоріння, слухання, письмо;

б) осмислення, мнемічної організації, випереджального аналізу й синтезу;

в) узагальнення, повідомлення, вплив;

г) усне мовлення, писемне мовлення.