Айзексон В. Стів Джобс

— Мені здавалося, що татове відчуття мистецтва композиції було досить непоганим, — згадував він, — бо він знав, як сконструювати будь-що. Якщо нам потрібна була шафа, він її робив власноруч. Коли ми ставили свій паркан, він дав мені молотка, щоби я міг працювати разом із ним.

П’ятдесят років по тому той самий паркан оточує подвір’я будинку в Маунтін-В’ю. Показуючи його мені, Стів пальцями гладив дерев’яні планки й згадував слова, які тато посіяв глибоко в його розум. Батько Джобса казав, що дуже важливо добре відшліфовувати задні стінки шаф і парканів, навіть попри те, що їх ніхто не бачитиме.

— Він любив усе робити правильно. Він переймався зовнішнім виглядом навіть тих частин, які були приховані.

Чоловік продовжував ремонтувати й перепродувати машини, які були раніше в користуванні, і почепив у гаражі гірлянду з фотографій своїх улюблених моделей. Він любив звертати увагу сина на деталі дизайну: лінії, отвори, хромування, оздоблення сидінь. Щодня після роботи він перевдягався в свій робочий комбінезон і відправлявся в гараж, часто разом зі Стівом.

— Я гадав, що зможу привити йому якісь навички в механіці, але він зовсім не був зацікавлений у роботі, в процесі якої треба було бруднити руки, — згодом пригадував Пол. - Йому ніколи не були до душі різні механічні штучки.

— Мене щось не сильно приваблював ремонт машин, — зізнавався Стів. - Але я дуже любив проводити час із татом.

Навіть попри те, що хлопець усвідомлював факт, що його взяли в прийми, він усе більше приростав серцем до свого батька. Одного дня, коли Стіву було близько восьми років, він знайшов татову фотографію з тих часів, коли той служив у береговій охороні.

- Він там у машинному відділенні, без сорочки і виглядає, як Джеймс Дін. То був один із тих моментів, коли в дитячій голові проноситься думка: «Ого, круто!». Ого, круто, мої батьки колись були насправді дуже молодими й дуже красивими.

Через машини батько вперше познайомив Стіва з електронікою.

- У мого тата не було глибокого розуміння електроніки, але йому доводилося стикатися з нею часто в автомобілях та інших речах, які він ремонтував. Тато показував мені базові речі в електроніці, і це мене дуже зацікавило.

А ше цікавішими для хлопчика стали вилазки на звалише на пошуки різних запчастин.

- Кожних вихідних ми їздили на кладовище старих автомобілів. Ми шукали там генератор або карбюратор — та всяке різне.

Стів пригадує, як його батько торгувався з власниками звалища.

- Він умів торгуватися, тому що краще знав, аніж ті хлопці, скільки що має коштувати.

Це допомогло його батькам дотримати обіцянки, яку вони підписали при всиновленні хлопчика.

- Кошти на моє навчання відкладалися з того, що тато платив п’ятдесят баксів за «Форд Фалкон» чи ще якусь перестарілу машину, яка вже не їздила, працював над нею протягом декількох тижнів і продавав її за двісті п’ятдесят — звісно ж, нічого не сповіщаючи в Службу внутрішніх доходів.

Будинок Джобсів, як і будинки інших людей з їхнього кварталу, був зведений забудовником Джозефом Айклером, чия компанія поставила понад одинадцять тисяч будинків у різних округах штату Каліфорнія між 1950 і 1974 роками. Будучи натхненним баченням Франка Ллойда Райта щодо простих модернових будинків для американських «обивателів», Айклер збудував недорогі помешкання, для яких типовими були такі риси, як скляні стіни від підлоги до стелі, відкрите планування поверхів, каркасна споруда, підлога з бетонних блоків і багато розсувних скляних дверей.

- Айклер винайшов прекрасну штуку, - сказав якось Джобс під час наших прогулянок кварталом. - Його будинки були добре продумані, дешеві й добротні. Вони привнесли чистий дизайн і простий смак для людей, які мали нижчі прибутки. У них були прекрасні маленькі деталі, наприклад обігріваючі батареї в підлозі. Ми клали на них килимки й мали приємну теплу підлогу, що нам дуже подобалося в дитинстві.

Джобс розповів, що його захоплення будинками Айклера запалило в ньому жагу до створення красиво сконструйованих продуктів для масового ринку.

— Мені страшенно подобається, коли є можливість зробити справді чудовий дизайн чогось, що не коштує багато і що буде простим у використанні, - сказав він, указуючи на просту елегантність будинків. - Це було наше первинне бачення компанії Apple. Саме це ми намагалися зробити зі своїм першим Macintosh. І саме це ми зробили з iPod.

Через вулицю від родини Джобс жив чоловік, який став успішним агентом із продажу нерухомості.