Класна кімната Мак-Калума нагадувала ангар і розташовувалася на розі корпусу, відразу біля стоянки для автомобілів.
— Вона була он там, - пригадував Джобс, заглядаючи через вікно до приміщення, - а ось тут, за наступними дверима, розташовувався клас з автосправи.
Безпосереднє сусідство цих класів підкреслювало зміщення зацікавлень від покоління батька Стівена до, власне, його покоління.
— Містер Мак-Калум уважав, що клас із вивчення електроніки став новим класом з автосправи.
Мак-Калум вірив у військову дисципліну й повагу до влади. А Джобс - ні. Його відраза до влади була чимось таким, що хлопець більше не намагався приховати, тож його ставлення поєднувало в собі дивну й напружену активність із холодним бунтарством. Мак-Калум згодом говорив:
— Зазвичай він сидів, забившись у куток, займався чимось своїм і не виявляв жодного бажання мати щось спільне зі мною чи з рештою класу.
Вчитель ніколи не довіряв Стівену ключів від свого складу. Одного дня хлопцеві потрібна була якась запчастина, якої він ніде не міг знайти, тож він зателефонував за рахунок абонента у Детройт до виробника, компанії Burroughs, і сказав, що зараз розробляє новий продукт і хоче протестувати їхню запчастину. Потрібна йому річ прибула повітряною поштою через декілька днів після цієї розмови. Коли Мак-Калум запитав Джобса, де він узяв запчастину, хлопець розповів - з неприхованою гордістю - про свій дзвінок за рахунок абонента і про ту байку, яку повідав виробникові.
— Я страшенно розлютився, — розповідав потім Мак-Калум. — Я не хотів, щоби мої учні поводилися таким чином.
Джобс відповів на це так:
— Я не маю грошей на цю телефонну розмову. Натомість у них грошей предостатньо.
Джобс навчався у класі Мак-Калума один рік замість трьох, які пропонувалися за програмою. Під час однієї з практичних робіт він сконструював прилад із фотоелементом, який умикав електричну cxeivty при потраплянні на нього світла, - те, що міг зробити будь-який учень старщих класів, маючи базові знання з електроніки. Хлопцеві значно цікавіше було бавитися лазерами — оскільки з ними його познайомив тато. Стів зі своїми товаришами створив світлове шоу для вечірок, відбиваючи лазерне світло дзеркалами, які були прикріплені до колонок його стереосистеми.
Два Стіви
Воз
Навчаючись у класі Мак-Калума, Стівен Джобс познайомився з одним випускником, який був учительським улюбленцем та найздібнішим його учнем і за свої дивовижні успіхи взагалі став шкільною легендою. Стівен Возняк, молодший брат якого займався плаванням в одній команді з Джобсом, був майже на п’ять років старший за Стівена та набагато краше розумівся на електроніці. Проте в усьому іншому він був типовим школярем.
Як і Джобс, Возняк багато чого навчився у свого батька. Однак це були різного роду уроки. Пол Джобс, попри те шо не мав навіть середньої освіти, вмів отримати гідний прибуток, навіть ремонтуючи машини, бо знав, де шукати дешеві запчастини. Френсіс Возняк, відомий також як Джері, був випускником Каліфорнійської політехніки, провідним гравцем університетської футбольної команди (мається на увазі американський футбол. - Прим, пер.),й у підсумку працював ракетним інженером у компанії Lockheed (провідний американський виробник у літакобудівній і аерокосмічній галузях. - Прим. пер.).Він возвеличував інженерію і дешо зверхньо дивився на людей інших професій.
— Пам’ятаю, як він розповідав, шо інженери - найповажніша каста у нашому світі, — згадує Возняк-молодший. — Адже завдяки їм цивілізація може досягти якісно іншого рівігя розвитку.
Один із найперших спогадів Стівена Возняка — як на вихідні він разом із батьком був на його роботі, і тато, щоби син мав чим побавитися, виклав перед ним цілу купу різноманітних деталей. Хлопчик також із захопленням спостерігав, як його батько намагався розпрямити хвилеподібну лінію на екрані й таким чином довести, що спроектована ним схема працює.
- Я бачив, що все, що робив мій тато, було важливим, і що робив він це належним чином.
Воз — його вже тоді так кликали — розпитував про всілякі резистори і транзистори, які були розкидані по всій хаті. Батько брав до-щку, крейду та ґрунтовно все пояснював.
— Принцип роботи резистора він мені розтлумачив, коли я навчався в другому класі. Пояснюючи поняття опору, він доходив аж до атомів і електронів. При цьому тато не використовував жодних формул чи рівнянь, а просто все малював.
Читать дальше