Коллектив авторов - Западная Белоруссия и Западная Украина в 1939-1941 гг. - люди, события, документы

Радуйся, землі Хомської втixo, й всьому світовi захисте та обороно!

Кондак 11.

Зворушливу пісню приносять To6i вci працею зморені та перетяжені бо Ти неперестанно стоїш перед Своїм Сином i молишся, щоб слово яке Biн пpopiк був: "Я заспокою вас!” Biн виконав i Bcix, що в недостатках, привів до небесної радости. І вci, що прийняли цього небесного дара, заспівають Йому пісню похвальну: Алілуя!

Ікос 11.

Осяйним промінем благодатної надіі явився православним християнам дорогоцшний Твій образ, Владинице, за днів їхніх скорбот. Бо коли Холмська земля лестощами була відірвана від православія, люди православні бувши в ціiй напасті, молилися перед твоїм образом й знаходили велику розраду й світлу радість та зміцнялись в надії, що цi лукаві днi тимчасові. Коли ж сповнилося сподівання оце люди з радостю заспівали To6i оцю хвалу: Радуйся, виявлення шкідливих для душі наук. Радуйся, дарунку корисного для душі знання. Радуйся, священний наш захисте та вірних оградо. Радуйся, загинулих привернення i заблудлих виправлення. Радуйся, кepiвничко нашого спасіння що життя наше добре будуєш. Радуйся, розрадо в стражданнях i що в благодатному житті зміцнення нам подаєш. Радуйся, що ради Тебе православні люди відкидають єретичні лестощі. Радуйся, що й єретиками відвернені Тобою знову знаходять православну вipy. Радуйся, Христовоі Церкви пресвітла окрасо. Радуйся, непохитне затвердження в нашій землі православія.

Радуйся, землі Хомської втixo, й всьому світовi захисте та обороно!

Кондак 12.

Ласки Своеї не позбав нас. Пренепорочная, бо ми люто страждаемо від своїх беззаконств i не маемо іншої помочі, не маемо іншої надії оправдатися окрім Тебе, Владичице. Ти допоможи нам щоб нам не загинути люто і прийми нас до небесних осель, щоб радіючи Тобою заголосили ми до Бога. Алілуя!

Ікос 12.

Оспівуючи Тебе як невичерпну милосердям заступницю нашу перед Господом вipyємо й визнаемо, що Ти ви просиш нам добро не тільки в цьому тимчасовому житті, але й по нашій смерті, щоб ми не позбавлетні небесного добра заствали такеє To6i: Радуйся, очищения тим, що в безодні гріховній перебувають. Радуйся, примирения грішників з Богом. Радуйся, що Своіми матерніми молитвами випрошуеш у Свого Сина милість та всепрощения грішникам. Радуйся, що Своїми молитвами Ти відвертаеш гнiв Божий, який йде справедливо на нас. Радуйся, наша потіxo й розрадо в день смерти. Радуйся, наша надіє й по смерті. Радуйся, що даеш несоромливий кінець життя тим, що надію свою покладають на Тебе. Радуйся, що в день судний Ти робиш для нас по правиці стояння. Радуйся, ключе царства Христового, що небесні ворота Ти нам відчиняеш. Радуйся, двері райські, що до небесних палат нас приводиш

Радуйся, землі Хомської втixo, й всьому світовi захисте та обороно!

Кондак 13.

О всехвальная Мати, Царице неба й землі! Ми прибігаемо до Твого пречистого образу й йому покланяемося та зворушливо кажемо: Покрий нас покровом Свого милосердя, визволи нас від усякого лиха, скорбот та напастей i вмоли Свого Сина, щоб Biн сподобів нас стояти в день справедливого Божого суду по правиці зо всіми святими, щоб ми неперестанно співали Йому: Алілуя!»

Освобождение западноукраинских земель из-под польской оккупации и присоединение их к Советской Украине, которое состоялось в результате Пакта Молотова-Риббентропа от 23 августа 1939 г. последующего разгрома Польши усилиями, главным образом, вермахта, и вторжение Красной армии в сентябре того же года с целью «взять под защиту украинское население в ситуации распада польского государства», как гласило официальное заявление Москвы, в историческом плане было положительным явлением. Оно отвечало давним стремлениям к соборности Украины, которые были присущи украинскому национально-освободительному движению на всех его этапах со времен казачьих войн Богдана Хмельницкого против Польши в XVII столетии. Когда в результате распада Российской и Австро-Венгерской империи в 1917–1918 гг. образовались независимые украинские государства — Украинская Народная Республика (УНР) со столицей в Киеве и Западноукраинская Народная Республика (ЗУНР) со столицей во Львове, стремление к соборности было реализовано Актом соборности за подписью руководства УНР и ЗУНР, торжественно провозглашенном 22 января 1919 г. на Софиевской площади в Киеве. Президент ЗУНР Е. Петрушевич вошел в состав Директории УНР, а Галицкая армия, отражавшая агрессию Польши, которую активно поддерживала Антанта, получила реальную помощь вооружением и воинскими частями из украинской армии. К сожалению, несмотря на значительные усилия и жертвы галичан, отстоять независимость ЗУНР в украинско-польской войне не удалось. Однако население Западной Украины не смирилось с польской оккупацией и продолжало бороться за освобождение, причем конечная цель различных группировок не всегда совпадала: если лозунгом компартии было воссоединение с УССР, Организация украинских националистов и ряд других партий выступали за интеграцию в составе независимой Украины.