Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

Зведення новин

За добу в зоні проведення антитерористичної операції 4 бійців отримали поранення. Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.

Зведення новин

За минулу добу внаслідок бойових дій у зоні АТО загинув один український військовий, ще один боєць загинув внаслідок підриву вантажівки. Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко.

З території РФ на тимчасово окуповану територію Донбасу, а саме — до Свердловська та Харцизька — перекинуто військову техніку та боєприпаси. За даними Головного управління розвідки Міноборони України, зокрема до Свердловська прибули 5 вантажних автомобілів з боєприпасами до танків та 122-мм РСЗВ «Град».До Харцизська прибули залізничні платформи, що перевозили шість танків, чотири БМП, три 152-мм САУ «Акация.

Внаслідок обстрілу околиць Авдіївки поранено 11-річну дитину.

Про це повідомили в облуправлінні Нацполіції.

Зведення новин

В ніч на 12 червня бойовики обстрілювали н.п. Авдіївка та позиції 128-ї бригади і «Правого сектора», внаслідок обстрілів загинули 4 бійців, 13 отримали поранення. Про це у своєму Фейсбук заявив нардеп Євген Дейдей, передає «Українська правда» .

У зоні АТО за минулу добу загиблих серед українських бійців немає, 12 дістали поранень. Про це повідомив речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник.

Внаслідок чергового обстрілу з боку бойовиків будівлі шахти Бутовка на Донеччині частково обвалилися, під завалами загинули 4 осіб, 10 вояків зі складу ДУК «Правий сектор» поранено.

Про це повідомляє DT.UA з посиланням на дані волонтерів та бійців, які перебувають на передовій.

Зведення новин

У ніч з неділі на понеділок бойовики обстріляли населений пункт Артемово, що поєднано з Торецьком, одна жінка загинула, військовослужбовець отримав поранення. Про це на своїй сторінці Фейсбук повідомив глава Донецької обласної поліції В’ячеслав Аброськін.

За добу в зоні проведення антитерористичної операції троє військовослужбовців зазнали поранень. Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.

Геннадій Афанасьєв «Піднятися після падіння»

[Російська тюрма] ВОЛЯ

Пройшло ціле життя. За плечима важким хрестом повисли сімсот шістдесят сім пекельно важких днів. Нічого доброго не побачити в них, нічого доброго не знайти. Ні любові, ні радості, ні щастя. Чорна непроглядна темрява, що всмоктує в себе все живе, ніколи не насичуючись. Загублені кращі роки життя, знищено здоров’я і назавжди зломлено психіку. Але я не шкодую ні за чим, краще вже так, ніж безмовний трепет перед окупантом. Пройдено важкий шлях, який змінює людську істоту в самій її основі, перетворюючи боягузливих хлопчаків на воїнів. Нічого не дається просто так. Через терни до зірок. За волю доводиться платити дорогою ціною, міра якої визначається згори. Варто лише навчитися не боятись.

Як два голодні вовки, ми зі сусідом тинялися по камері. Нерви висушили тіло, а баланди на його підживлення не вистачало. На полицях із газетними пакунками сушився пайковий хліб. Приготовлені з нього сухарі допомагали приглушить біль у шлунку. Нервова система не витримувала, працювала на межі. Рідкісний сигаретний дим затуманював ненадовго розум. Мій сусід по камері виявився з категорії некурців, і тому левову частину дня мені доводилося стояти, видершись на перила умивальника, видихаючи токсичні відходи у вентиляцію. Ми втомились і нічого, крім найскорішого розв’язання ситуації, не хотіли. Тортури невідомістю. Перебувати у стані перманентної атрофії було нестерпно. Краще б били і знущалися, це вже хоч якесь життя. Із сусідом практично не розмовляли, занадто були пригнічені та й якось не зійшлися характерами. Просто лежали на нарах і слухали радіо. Час тягнувся нескінченно повільно.

Загалом, нічого доброго не передбачалося, поки якось рано-вранці радіохвилі побіжно не передали повідомлення про підготовлюваний обмін ув’язненими між Україною і Російською Федерацією. В одну мить пульс почастішав, а серце боже­вільно закалатало. Крижаний холод пробігся по тілу. Дуже хотілося вірити, що йшлося про мене і другого українського бранця, Юрія Даниловича Солошенка. Хоч нічого точно й не було відомо, я все ж упакував усі свої речі по сумках і виставив їх напоготові. Барахла в мене залишилося не так уже й багато, бо з початку розмов про помилування я почав роздавати своїм співкамерникам зі своїх запасів усе, що зможе стати їм у нагоді в тюрмі. Ніхто з вертухаїв не подавав знаку. Минали години, але нічого не відбувалося. Ми встигли сходити на годинну прогулянку і повернутися назад до камери. Бачачи, як мене накриває хвилею неврозу, мій сусід намагався підбадьорити мене як тільки міг. Щоправда, він і сам чимало переживав, бо теж сподівався, що можуть прийти і по його душу...