Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

Люди, які не мають російського паспорта, отриманого в Криму, мають обмежений доступ до медичних послуг, особливо якщо говорити про безкоштовне медичне обслуговування.

«У нас є приклади, коли в заявах чітко сказано, що особи без російського громадянства не мають доступу до деяких послуг. Крім цього, є проблема з терапією для наркозалежних, оскільки в Росії немає такої терапії, яка була в Україні», — про це повідомили правозахисники Ольга Скрипник і Сергій Заєць, повідомляє Крим.Реалії .

Остання доба в зоні проведення антитерористичної операції минула без втрат.

Про спікер АП з питань АТО Андрій Лисенко .

Головним висновком міжнародних слідчих у справі про збитий Боїнг MH17 є те, що літак був збитий ракетою з комплексу «Бук».

Про це йдеться у презентації доповіді слідчої групи .

Зведення новин

В результаті обстрілу шахти Бутівка під Донецьком загинув командир підрозділу антитерористичної операції, двоє військових отримали поранення. Про це заявив командир батальйону ОУН Микола Коханівський в ефірі телеканалу «112 Україна» .

У штабі антитерористичної операції заявили, що в результаті обстрілу з боку бойовиків загинув один український військовий, ще двоє отримали поранення.

Про це йдеться в повідомленні пресцентру штабу АТО в Фейсбук .

За минулу добу у зоні проведення АТО один український військовий загинув, троє бійців дістали поранень.

Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко .

Голова Ради розслідувань у справах безпеки Нідерландів заявив, що ракета, якою був збитий «Боїнг» MH17, була випущена з території, захопленої сепаратистами. Про це він повідомив в інтерв’ю нідерландському виданню Volkskrant , передає « Радіо Свобода ».

У зоні проведення АТО тривають підготовчі заходи щодо відведення мінометів та артилерії калібром менше 100 мм.

Про це йдеться у повідомленні пресцентру АТО .

Геннадій Афанасьєв «Піднятися після падіння»

[Російська тюрма] ЗОНО, ПРИВІТ!

Місто за містом змінюються слідчі ізолятори. Вони, як вежі в середньовіччі, є першими ознаками цивілізації в регіонах. Для росіян без в’язниць немає і життя. З цим можна посперечатись, але той факт, що половина населення країни побувала в місцях, не вельми віддалених, говорить сам за себе. За нескінченними темницями Російської Федерації сміливо можна вивчати географію цієї величезної країни. Недарма попередника цієї держави називали в’язницею народів. До міста, з важкою для вимовляння назвою «Сиктивкар», я добирався неймовірно довго, залишаючи за собою тисячі кілометрів доріг, зарослі чагарниками поля, безлюдні степи та покинуті будинки. І ось, зазнавши низку випробувань і поневірянь, я нарешті через два місяці потрапив до виправної колонії суворого режиму під номером двадцять п’ять для засуджених, які відбувають покарання вперше. Саме так. Через те, що для більшості росіян в’язниця є ганьбою і порочним колом, багато хто з тих, які звільнилися, дуже швидко опиняються за ґратами знову, адже на таких людей дуже легко для правоохоронних органів вішати всі нерозкриті по округах злочини.

Надворі був лише жовтень, а на вулиці вже лежав сніг. Арк­тичний холод пробирався всюди і змушував людей закутуватися в увесь наявний у них одяг. Відчуваючи цей мороз, починаєш розуміти, чому в Росії так люблять шапки-вушанки. Мене разом із іншими новоприбулими арештантами насамперед відвели до приміщення каптерки, або інакше — речового складу. Насправді це був контрольно-пропускний пункт, на якому без розбору вилучали всі наявні речі, а натомість видавали тюремну робу. Все, як у найкращих старих радянських кінофільмах: рукавиці, світловідбивальні смуги на спині, ногах, руках і голові, ну, і звичайно, як же без легендарних валянків, які я побачив уперше наживо. Після таких казкових презентів ми моментально поголовно стали стильними та модними. Усі ці метаморфози свідчили тільки про одне — зона режимна, а це не передвіщало нічого хорошого. Етапування є одним із найнебезпечніших подій у житті ув’язненого. Більшість не знає про пункт свого призначення до самого кінця і дуже часто дізнається надто пізно. Тому багато везуть із собою леза, заховані, де тільки можна. Одне з них завжди за передньою губою, щоб, у разі чого, встигнути розкрити собі вени. При приїзді на зону найчастіше відбувається одна досить відома процедура під назвою «приймання». Це своєрідна ломка, у ході якої арештанта ставлять перед вибором: зберегти честь і гідність, але заплатити неймовірно дорогу ціну, чи зберегти здоров’я, отримати безліч матеріальних бонусів, але назавжди стати рабом. Вибір складний, і його рано чи пізно доводиться робити кожному арештантові. Слід бути готовим до всього.