Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

Зведення новин

Доба в зоні проведення антитерористичної операції минула без втрат, 10 бійців дістали поранення.

Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.

Зведення новин

У Станиці Луганській внаслідок обстрілу загинув один військовий, ще один поранений.

Про це повідомив глава Луганської військово-цивільної администрації Геннадій Москаль .

За минулу добу в результаті обстрілів, провокацій і боєзіткнень загинули 6 українських військових, ще 14 отримали поранення.

Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко .

На Донецькому напрямку зберігається дуже неспокійна обстановка поблизу аеропорту. Ворог кинув у бій танки, БМП та важку артилерію. Бойовики стріляють і по житлових кварталах – зафіксовано танкові обстріли Авдіївки та Водяного з боку НЗФ.

Впродовж суботи, 13 червня, у зоні проведення АТО бойовики 65 разів обстрілювали позиції українських військ.

Як заявили у пресцентрі АТО , за останні кілька днів активність проросійських НЗФ найвища за останній місяць.

Зведення новин

Окупанти знову почали обстріл позицій українських військ з 122-мм артилерії і 120-мм мінометів в районі Мар’їнки Донецької області. Бійці АТО відбили напад двох груп піхоти окупантів.

Про це йдеться в оперативному зведенні прес-служби ВСУ .

Впродовж 13 червня противник 109 разів обстрілював позиції українських військ в зоні АТО. Це рекордна кількість обстрілів з боку НЗФ за останні кілька місяців.

Про це йдеться у повідомленні пресцентру АТО .

Селище Троїцьке обстрілювали з «Градів» та САУ, внаслідок обстрілу загинув один військовий. Про це повідомив глава Луганської ВЦА Геннадій Москаль.

За минулу добу внаслідок бойових дій у зоні АТО загинув 1 український військовий, ще 21 — дістали поранення.

Про це повідомив речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник .

Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ВІКТОР СТЕФАНОВИЧ («ВІК») (10.05.1987 — 15.06.2015). ДУК «Правий Сектор»

Вони йшли в бій червневим, рясно всіяним маковим полем. Це були околиці Широкиного — «Аратта» отримала наказ висунутися на бойове завдання. Але один непевний крок, доля секунди чи хвилини — і вояки втрапляють у засідку. Хтось звів із запобіжника, хлопок, постріл і глухе падіння чогось тяжчого, хоча не артилерії; можливо, працював гранатометник. Почався бій. Безкінечне поле вмить потемніло від диму, забруднивши спокійне світло-голубе небо, а червоні пелюстки маків — то мовби краплі крові, ще зовсім свіжої. Друг «Вік» поглядав, як пориви вітру посмикують пухнасті стеблинки, і маківки одну за одною затоптують берці.

— Де ті серветки з аптечки? Дай мені ті серветки! — ніби з труби чувся чийсь знайомий голос.

— На, тримай, але то мало! — крикнув інший знайомий голос.

— Я рукою тримаю! Все давай, що є! — відповідав знову перший, так само глухо.

— На ще бандану! — знову горланив той, хто передавав зі старої, але добротної американської аптечки усіляке кровоспинне. — Треба розщепнути кітель, і може вище його, щоб він кров’ю не захлинувся. Осколок!

Зі словами «друже, тримайся», тулуб «Віка» підійняли градусів на 45, він виплюнув кров, йому ставало важче дихати. Але тепер, мабуть, він бачив не тільки голівки маку знизу, а міг розгледіти усе макове поле, посеред якого він лежав. Його погляд міг зупинитися на двох стовпах диму — один більший, другий — трохи менший: то влучала ворожа артилерія.

— Чорт, під ним ціла калюжа крові, — скрикнув хтось із хлопців, як почувся постріл із ворожого боку.

Невідомо звідки узявши сили, «Вік» перезарядив свого автомата й оперся на праву руку, спробувавши встати. Кров бризнула вбік: побратим, що тримав його за шию, мимволі відпустив її.

— Друже, стоп, ти куди? — гримнув хтось із його хлопців.

— Норм... — слабо, але впевнено мовив «Вік», кивнувши головою.

— Вік, у тебе артерія сонна перебита! — гаркнув суворий високий «правосєк», закинувши на плече автомата й силою посадивши «Віка» знову на землю.

— Мене... не потягнете... — ледь зміг вимовити Віктор, як знову закашлявся кров’ю і стиснув усі м’язи на обличчі від несамовитого болю. — Я сам...

— Друже, ні, — наказово крикнув суворий.