Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

Внаслідок підриву на ворожій міні в районі Авдіївки 3 українських військовослужбовців загинули, 2 — було поранено. Про це повідомив речник пресцентру АТО Андрій Лисенко . За його словами, «ситуація в зоні АТО загострилася, проте залишається повністю контрольованою».

«3 квітня зафіксовано щонайменше 5 епізодів роботи важкого озброєння НЗФ по наших позиціях — йдеться про ствольну артилерію та 122-мм міномети», — зазначив Лисенко.

Бойовики активно атакували позиції сил АТО в районі Донецького аеропорту — в районі Авдіївки та Опитного.

Російсько-терористичні війська здійснювали провокаційні обстріли Донецька. Про це заявили у пресцентрі АТО .

«4 квітня о 10:40 в районі цементного заводу на околиці Донецька розгорнув позицію мінометний підрозділ терористів, який провів обстріл міста», — йдеться у повідомленні.

«У зоні АТО тривають збройні провокації російсько-терористичних угруповань проти українських військ. Поблизу Донецька бойовики тричі з гранатометів і стрілецької зброї обстріляли Авдіївку і один раз Опитне. На Луганщині під мінометний вогонь потрапили наші позиції поблизу селища Оріхове. Впродовж дня злочинці 4 рази вели вогонь по Майорському», — заявили у штабі АТО .

Зведення новин

За даними розвідки, бойовики «ЛНР» підтягували танки, важку артилерію, іншу бойову техніку, живу силу, засоби матеріально-технічного забезпечення, зводили нові та вдосконалювали існуючі інженерні фортифікаційні споруди, блокпости, розгортали мінні поля.

Найбільша активність ворога фіксується поблизу Донецька та в районі с. Сокільники на Луганщині. Саме на цих напрямках бойовики застосовували заборонені 120-мм міномети. Українські військовослужбовці зміцнюють лінію оборони та адекватно відповідають на збройні провокації», — підкреслили у штабі АТО .

За минулу добу жоден український військовий не загинув, двоє отримали поранення.

На Луганщині у м.Щастя на мосту через Сіверський Донець підірвалася вантажівка, внаслідок вибуху кілька бійців 92-ї бригади загинули. Про це в ефірі «112» повідомив директор департаменту масових комунікацій Луганської обладміністрації Ярослав Галас .

За його словами, інцидент трапився через те, що «на мосту був закладений, очевидно вночі, керований фугас».

Поблизу с. Широкине (під Маріуполем, Донецька обл.) 5 квітня на протитанковій міні підірвався позашляховик з українськими бійцями, внаслідок вибуху двоє службовців загинули, одного поранено. Про це в ефірі «112» повідомив речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник.

Ірина Вовк. «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ДМИТРО СВІДЕРСЬКИЙ («ЖИГАН») (15.10.1994 — 06.04.2015). 81 ОЕАМБр

Діма не любив ходити у формі серед цивільних; та й навіть якщо «там» мав день-два на відпочинок, то ски­дав кітєль й одягав футболку. «Кому треба, той і так знає, що я служу в зоні АТО, чого хвалитися?» — казав хлопець.

Романові Діма також намагався багато про фронт не казати — більше все тримав у собі. А приїхав додому в березні, одразу після аеропорту, і вони з братом дуже довго сиділи за розмовою на кухні.

— Я лише почула, як Діма каже: «розчарування...», а після довгої паузи додав: «Немає державників, немає очільників, за кого б вартувало там стояти; а я стою лише заради вас — своєї сім’ї», — пригадує Катя, ніби добираючи кожне слово. — Діма був для Роми стоп-кран: виваженіший, спершу добре подумає, а тоді зробить, бо Рома спершу робив, а потім думав. І досі Рома каже після своїх часом необдуманих вчинків: «Був би Діма живий, я б уже від нього дістав», або: «Діма б мені не дав цього зробити, він би мене зупинив». Ромі зараз дуже тяжко... бо вони всюди були разом, ще навіть чоловік розповідав, як підлітками були й ввечері з дівчатами ходили на побачення, то один одного під під’їздом чекали, щоб додому прийти удвох. І досі Рома шкодує, що він не поїхав з ним, навіть не від військкомату, а просто не поїхав — добровольцем там чи волонтером, байдуже, просто що не був біля нього. Він навіть... каже Рома, що брат загинув через те, що все життя вони були разом, а війна їх розлучила: один поїхав воювати, а інший зостався вдома. І так сталося, думає Рома, що розлучила війна їх назавжди...

— Діма багато не встиг, а так багато хотів. Сарай хотів побудувати там, де вони жили... А ще казав: «Ах, Роман не почистив вам коври, я от повернуся з АТО й обов’язково ті коври вам почищу, бабусю, обов’язково». Але не вернувся. Хотів гарну роботу мати, сім’ю, — такі звичайні людські плани на майбутнє, — хлопчачі, чоловічі, прості й буденні, — йому так хотілося жити, хотілося бути. Недожив, недобув наш Діма. Недобув...