Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

Про це на своїй сторінці «Фейсбук» написав користувач Андрій Хліборіз . Автор зазначає, що в Національну гвардію від Самооборони Майдану пішло 500 добровольців.

• Фермери привезли 25 тонн продуктів українським військовим на Південну військово-морську базу ЗС України, що дислокується в кримському селищі Новоозерне на березі озера Донузлав, які заблоковані російськими військовими і проросійськими радикалами

• Зведення новин

Суд дозволив сепаратистські мітинги у Донецьку на підтримку «референдуму».

Про це повідомляє «ОстроВ » з посиланням на інформацію Донецької міськради.

«Суд відмовив у задоволенні позову Донецької міськради про заборону мітингів. Судді Грищенко, Давиденко, Кошкош. Аргумент — немає доказів небезпеки», — повідомили у міськраді.

• ВЕРХОВНА РАДА РОЗПУСТИЛА ПАРЛАМЕНТ КРИМУ.

• У Донецьку частина проросійських мітингувальників вибили двері і залізну решітку на вході в СБУ. Практично усі мітингувальники станом на 16:10 пішли на площу Леніна. Перед будівлею СБУ залишилося близько 30 мітингувальників і близько 100 правоохоронців.

• Районний суд Луганська заборонив проводити 16 березня так званий «народний референдум» на центральній площі міста.

• Українські військовослужбовці зупинили проникнення російський військових не територію Херсонської області з боку «Арабатської стрілки». Про це повідомили в прес-службі Міністерства оборони.

• Військові РФ, які висадилися біля с. Стрілкове Генічеського району заявили, що переплутали місце висадки, тому висадилися фактично на околиці селища.

Про це заявив Стрілківський сільський голова Олександр Пономарьов, повідомляє Укрінформ .

• Геннадій Афанасьєв «Піднятися після падіння»

[Сімферополь] Прийшли інші закони, закони Російської Федерації, за якими ти тепер ворог, екстреміст, терорист


У Криму було вже тепло, але прохолодний вітерець змушував іще надягати щось тепле. Такий наш кримський контраст: начебто сонячно, а ти одягнений. Нібито і спекотно, а водночас і прохолодно. Може, саме через цю неоднозначність так усе і сталось?

...Кожен подумки, ми з цим світом сперечаємося. Що ж дійсно відбувалося в момент мого арешту? Шлях падіння чи зльоту? Чи розуміли ці люди в масках і з автоматами, що творять своїми власними руками? Чи розумів я, на що все це перетвориться для мене? Куди приведуть дороги, визначені наперед? Ні... Це було складно до самого кінця зрозуміти тоді й тепер, через багато років. Але якби можна було щось у цьому житті змінити, насправді змінити можна було б багато чого... Навіть зараз б не став нічого змінювати. Зовсім нічого. Усе сталося так, як мало статися. Полонення мене та багатьох інших моїх побратимів дало моїй країні, в нашій особі, зброю проти країни агресора. Проти Російської Федерації.

Вони зовсім поруч. І ось раптовий поштовх у спину. Я відчув стиск міцних долонь на своїх плечах. Життя промайнуло за секунду перед очима. Але не так, коли з ним прощаєшся. Я знаю відмінність... А так, коли тебе позбавляють свободи, свіжого повітря, Батьківщини і близьких тобі людей. Таке собі розуміння кінця.

Люди мають критичну особливість помилятися. Помилятися, не повною мірою обдумуючи ситуацію. Щось роблять зопалу. Рефлекторно. У результаті вони помиляються і шкодують про це потім. Дуже складно оцінити наслідки своїх вчинків. Складно, але водночас і абсолютно реально...

Миттєво викручують руку, і я просто вбиваюся головою в асфальт. Сиплються удари, але через адреналін не відчуваю нічого... Я закричав, що це помилка, що я фотограф, я йду до дівчини, але вони не реагували. Закували мене в наручники.

Уся моя діяльність, мої вчинки, мої переконання і погляди вели мене до цієї миті. Мій опір, нехай і мінімальний у загальному масштабі, завжди міг закінчитись арештом. Хіба не припускав я, що участь у протесті проти російської окупації може призвести до таких подій? Хіба нічна охорона військових частин могла б залишитися непоміченою для загарбників? Хіба альтернативна думка в РФ може бути безкарною? Результат я завжди знав. Але я не вірив, 23 роки живучи у вільній країні, що це може статися зі мною. Завжди думаєш, це може бути з ким завгодно, але не тобою. Хто ж повірить у те, що може провести в полоні всю свою молодість? І, звичайно, завжди сподіваєшся на закон, якщо ти законослухняний громадянин. Закон, який ніби і на твоєму боці й має тебе захищати. Але прийшли інші закони, закони осійської Федерації, і ти тепер ворог, екстреміст, терорист...