Н. Дорофєєва - З історії грошей України

У результаті населення мало можливість вільно розпоряджатися наявними карбованцями, купуючи товари і сплачуючи різні послуги, розміщуючи їх на вклади в банках і здійснюючи обмін карбованців на гривні. Після 16 вересня приймання карбованців у всі види платежів було припинено і продовжувався лише обмін їх на гривні. З цього моменту гривня стала єдиним законним засобом платежу на території України.

У період грошової реформи обмін карбованців на гривні проводився:

•робітникам, службовцям, студентам — через каси підприємств, установ, організацій спеціально створеними комісіями;

•пенсіонерам — відповідними комісіями у відділеннях зв'язку, установах банків або за місцем виплати пенсій;

•відпочиваючим у санаторіях і будинках відпочинку, хворим, пристарілим — комісіями відповідних установ;

•іншим категоріям населення, а також громадянам, які не проводять обмін карбованців на гривні через комісії підприємств, установ і організацій, включаючи підприємства зв'язку — пунктами обміну уповноважених комерційних банків.

Таким чином, населення могло самостійно обирати місце проведення обміну карбованців на гривні.

Станом на 2 вересня 1996 року емісія карбованців становила 338,1 трлн. крб., з них 319 трлн. крб. перебували в обігу і 19,1 трлн. крб. — у касах банків. За період реформи з 2 на 16 вересня на погашення цієї емісії банківською системою було вилучено в резервні фонди Національного банку 327,9 трлн. крб. (97 відсотків емітованих до реформи готівки), у тому числі з обігу 309,5 трлн. крб. і з кас банків — 18,4 трлн. крб. У результаті після завершення грошової реформи залишилось невилученими 10,2 трлн. крб.

Із загальної суми вилучених з обігу карбованців у період проведення грошової реформи 199,2 трлн. крб., або понад 64 відсотки, обміняно населенню пунктами обміну банків, підприємствами зв'язку та комісіями підприємств, 69,7 трлн. крб. (22,5 %) — надійшло через купівлю товарів та оплату послуг; 3 трлн. крб. — внесено населенням на вклади в установах банків, 3,2 трлн. крб. — здано в банки заактованих залишків кас підприємств і 3,1 трлн. крб. надійшло від підприємств зв'язку. Решту надходжень карбованців становили інші надходження і платежі.

За період з 2 по 16 вересня 1996 року обмін здійснили 11,3 млн. чоловік, або 28 відсотків загальної чисельності працюючого населення та пенсіонерів. При цьому в розрахунку на одного чоловіка середня сума обміну карбованців на гривні становила за весь період реформи 17,6 млн. крб. У перші дні реформи цей показник був значно вищим і становив 25 — 27 млн. крб. У результаті за перші п'ять днів реформи було вилучено 55,5 % карбованцевої готівки.

Основні обсяги обміну населенню карбованців на гривні (74 відсотки) проходили через пункти обміну установ банків, з них найбільше через установи Ощадного банку — 36 відсотків, банку «Україна» — 19, банку «Аваль», включаючи підприємства зв'язку, — 14, Промінвестбанку — 13 відсотків.

Після завершення проведення грошової реформи обмін громадянами карбованців на гривні був продовжений на період із 17 вересня по 15 жовтня 1996 року через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. Враховуючи численні звернення громадян, які з поважних причин не змогли вчасно здійснити обмін карбованців на гривні, його знову було продовжено з 15 жовтня 1996 року до 28 лютого 1997 року через регіональні управління Національного банку України, а з 1 березня 1997 року Національний банк України, користуючись наданим йому правом, ще неодноразово продовжував обмін карбованців на гривні. За період з 19 вересня 1996 року по 15 травня 1999-го додатково було обміняно громадянам на гривні 4,3 трлн. крб.

Таким чином, станом на 1 квітня 1999 року загальна сума вилучених карбованців становила 331,6 трлн. крб., у тому числі з обігу — 312,5 трлн. крб. При цьому залишились невилученими з обігу 6,5 трлн. крб., або 1,9 відсотка емісії карбованців, що рахувалася за балансом напередодні грошової реформи.

У процесі проведення грошової реформи були виконані всі завдання, які були поставлені перед нею, а прогнози щодо наслідків і результатів реформи повністю виправдалися. Запровадження повноцінної національної валюти — гривні укріпило довіру населення до грошової системи України і стало важливим фактором продовження економічних реформ.

Найскладнішою проблемою було утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках. У процесі реформи її вирішено на високому рівні зі значним позитивним результатом. Темпи інфляції в період і після реформи не тільки не зросли, а стабільно знижувалися з 5,7 відсотка в серпні (напередодні реформи) до 0,8 відсотка в грудні 1996 року. На рівні одного відсотка в місяць темпи інфляції збереглися і наступного року, а в цілому за 1997-й рівень інфляції досяг 140 % проти 282 % у 1996-му.