Олег Росов - «Герої» наизнанку

НАЧАЛЬНИК 2 ОТДЕЛА УМГБ ЛЬВОВСКОЙ ОБЛ.

ПОДПОЛКОВНИК Алексеев [16] ГА СБУ, ф.65, д.18756, т.1, л. 279–279 обр.

С октября 1946 г. Шухевич скрывался в специально подготовленном для него доме в с. Княгиничи. Схрон был зашифрован под кодовым названием «Короленко».

21 сентября 1947 года сотрудниками МГБ УССР была арестована член ОУН Зарицкая Екатерина Мироновна (организационная кличка «Монета», «Маня»), жена члена ОУН Михаила Сороки и личная связная Р.Шухевича. Во время задержания она оказала сопротивление и застрелила одного из оперативных работников МГБ.

А теперь приведём фрагмент об этих событиях из воспоминаний Любомира Полюги, который, будучи студентом медицинского института во Львове, вступил в фиктивный брак с одной из связных Шухевича и, проживая вместе с последним, Зарицкой и прочими связными «Чупрынки», и числясь фельдшером в Княгиничах, обеспечивал прикрытие Шухевича на протяжении этого периода.

«День двадцять першого вересня наближався. Ніхто не передчував катастрофи, хоча ми завжди були готові до всього. Кожного дня наполегливо працювали провідник і «Маня», а ми з «Марійкою» читали статті, вивчали англійську мову, але це у вільні хвилини, яких було небагато. Незабаром я мав отримати зі Львова медичну літературу.

Свято Матері Божої. Гарний осінній ранок двадцять першого вересня 1947 року. «Маня» швидко поснідала і сказала, що повернеться після обіду. Перевірила пістоль, який вона носила на поясі спереду під спідницею, і вийшла.

Не знаю, чи в нас був неспокій, тільки пам'ятаю, що провідник був якийсь інакший в цей день. Десь поділася його усмішка, він весь час ходив по кімнаті.

Після обіду з Ходорова повернулася дружина «Цьопця» і сказала що вранці вбили на станції якусь жінку і що там багато війська. — «Маня» пішла на зустріч у Ходорів до Феника, — сказав провідник і сів у крісло. У хаті всі замовкли…

Терміново пішла в розвідку «Марійка». А ввечері вона принесла тяжку звістку. «Маня» йшла із зв'язковою. Двоє у цивільному вхопили її за руки ззаду і так повели її в будинок НКВД. При вході у браму їй відпустили руки. У цю мить вона вихопила пістоль і вистрілила по охоронцях. Вона втікала, за нею гналися, стріляли. Вбили її на станції. У «Мані» компрометуючих документів на хату не було, тому загрози швидкого «впадення» її не виникало. Провідник все одно повинен негайно залишити хату. До ночі залишилося небагато. Він швидко зібрав необхідні речі. Тепер мені одному доведеться іти в його охороні…

Біля вікна провідник ще раз глянув на хату: — Усі особисті речі «Мані» передайте у Львів. Будьте обережні, виконуйте розпорядження. За нами тільки зашелестіло листя кукурудзи. Ми обережно зійшли до ставу і глибоко в очереті просиділи до повної темряви…

Я йшов попереду провідника. Зброя відбезпечена. Окрім пістоля, в мене ще й граната….» [17] Полюга Л. Шляхами спогадів 1944–1956/Заг. ред. Дашкевича Я. / HAH України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Львів-Київ, 2003. — С. 56–74

Перевод:

«День двадцать первое сентября приближался. Никто не предчувствовал катастрофы, хотя мы всегда были готовы ко всему. Каждый день упорно работали проводник [18] Провідник — лидер, связной, представитель из Центра и «Маня», а мы с «Марийкой» читали статьи, изучали английский язык, но это в свободные минуты, которых было немного. Вскоре я должен был получить из Львова медицинскую литературу.

Праздник Божией Матери. Хороший осеннее утро двадцать первого сентября 1947. «Маня» быстро позавтракала и сказала, что вернется после обеда. Проверила пистолет, который она носила на поясе спереди под юбкой, и вышла.

Не помню беспокоились ли мы, только помню, что проводник был какой-то иной в этот день. Где-то делась его улыбка, он все время ходил по комнате.

После обеда с Ходорова вернулась жена «Цьопця» и сказала что утром убили на станции какую-то женщину и что там много военных

— «Маня» пошла на встречу в Ходоров к Фенику, — сказал проводник и сел в кресло.

В доме все замолчали…

Срочно пошла в разведку «Марийка». А вечером она принесла тяжелую весть. «Маня» шла yf связm. Двое в штатском схватили ее за руки сзади и так повели ее в дом НКВД. При входе в ворота ей отпустили руки. В этот миг она выхватила пистолет и выстрелила по охранникам. Она убегала, за ней гнались, стреляли. Убили её на станции. У «Мани» компрометирующих документов дома не было, поэтому угрозы быстрого «провала» ее не возникало. Проводник все равно должен немедленно покинуть дом. К ночи осталось немного. Он быстро собрал необходимые вещи. Теперь мне одному придется идти в его охране…