Владимир Вятрович - Війна і міф. Невідома Друга світова

Пограбування, мародерства, підпали, випадки насильства проти цивільного населення та полонених набули масового характеру. Тому у спеціальних наказах командування радянських фронтів наголошувало на неприпустимості такої поведінки та вимагало у найкоротші терміни відновити у військах дисципліну та порядок. Директива Ставки радянського Верховного головнокомандування зобов’язувала «змінити ставлення до німців, як військовополонених, так і цивільних. Поводитисяз німцями краще» .

Це фото, зроблене в серпні 1945 р. в Берліні, було надрукувано в журналі «Life» і підписано так: «Радянський солдат конфліктує з жінкою через велосипед, який він хотів у неї купити»

Але вжитих заходів було явно недостатньо. Наприкінці березня 1945 року доповідна записка на адресу секретаря ЦК ВКП(б) Маленкова фіксує черговий випадок масового зґвалтування радянськими військовослужбовцями жінок у маєтку Ґрутенненґ. Ці жінки навіть не були німками. Документ констатує, що у цьому маєтку був пункт тимчасового розміщення звільнених «остарбайтерів»! Одне з офіційних повідомлень Головного трофейного управління Червоної армії серед «військових трофеїв» згадує десятки тисяч роялів та піаніно, сотні тисяч килимів, предметів меблі та годинників.

Факти злочинів радянських вояків проти цивільного населення були настільки неспростовними та масовими, що їх змушена була визнати навіть офіційна російська історіографія. Президент Асоціації істориків Другої світової війни О. Ржешевський констатував: лише за перші місяці 1945 року за безчинства стосовно місцевого населення трибунали винесли вироки «4 148 офіцерам та великій кількості рядових» .

Рано-вранці 1 травня на скульптурній групі, що увінчувала фронтон будівлі, вже майорів прапор Перемоги. Його підняли розвідники сержанти М. О. Єгоров та М. В. Кантарія.

Суть міфу

Іще одне табу радянської історії цієї війни: список прапороносців був довший на одне прізвище, з цього переліку викреслили українця Олексія Береста.

Факти стисло

У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Михайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарією встановили прапор Перемоги над Райхстагом. Усі троє були представленні на звання «Герой Радянського Союзу». Проте Олексія Береста викреслили з нагородного списку. За однією з версій, це зробив особисто маршал Георгій Жуков, який не любив політпрацівників. За іншою — фігура українця серед «прапороносців» була небажаною з політичних мотивів, адже український визвольний рух чинив запеклий опір радянській владі на Галичині та Волині. Дехто стверджує, що з цієї причини із цього списку Береста викреслив особисто Сталін.

Факти докладніше

Від самого початку історія встановлення «Прапора Перемоги» над Райхстагом мала більше запитань, ніж відповідей. У 1960–1961 роках в Інституті марксизму-ленінізму при ЦК КПРС створили спеціальну комісію, яка мала розставити всі крапки над «і».

За результатами роботи комісії офіційну версію дещо відредагували. Проте це ніяк не позначилося на долі причетних офіцерів і солдатів. Радянське керівництво не бажало радикального перегляду, обмежившись «косметичним ремонтом». Єгоров і Кантарія так і залишилися офіційними «прапороносцями».

Олексій Берест

Напередодні штурму Райхстагу Військова рада 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту підготувала дев’ять прапорів перемоги — за кількістю дивізій, що входили до її складу. Для зручності прапори пронумерували.

Перші спроби штурму розпочалися рано-вранці 30 квітня. Бажання зробити подарунок Сталіну до 1 травня та відчуття близької перемоги зіграли злий жарт. Не перевіривши ретельно інформацію, верховному командуванню повідомили, що о 14:25 на Райхстагу встановили «Прапор Перемоги» — прапор армії № 5. Саме він, нині відомий як «штурмовий прапор 150-го ордену Кутузова ІІ ступеня Ідрицької стрілецької дивізії», і є офіційно визнаним «Прапором Перемоги».

Єгоров і Кантарія з прапором Перемоги на даху Райхстагу. Береста в кадрі немає