Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

1684

149 Козацькі війська під керівництвом Куницького виступили проти Туреччини в кінці грудня 1683 р. (Акты ЗР, V, № 144, стор. 174 — 175).

1685

160 1685 р. польські війська, якими командував Яблоновський, зробили невдалий похід в Молдавію і Буковину, а не в Угорщину, як пише літописець. Будучи хворим, Я. Собеський у цьому поході участі не брав (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 350). \180\

161 Частина згаданих сіл була приєднана до Чернігівського полку Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 351).

1686

162 Підписуючи угоду з Росією, польський король Ян Собеський присягав у Львові (Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными, т. VI, СПб., 1862, стор. 1493; т. VII, СПб., 1864, стор. 97).

1687

153 Змієв був окольничим, а не боярином. Крім перелічених літописцем керівників війська, що вирушили в кінці 1686 р. проти Криму, був ще й К. Щербатов (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 352).

154 Справжні назви річок Янчул — Янчакран, Кичета — Кільчені (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 352).

155 Від гетьмана Самойловича відібрали булаву 23.VII, а на раді 25.VII гетьманом був обраний Іван Мазепа (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 355).

156 Половину майна і коштовностей Самойловича було взято до царської казни (Источники малороссийской истории, ч. I, М., 1858, стор. 318, 324 — 326).

1688

157 Гетьман Мазепа доповідав цареві, що здобуто два посади (Русский архивкн. II, 1913, стор. 394).

1689

158 Зберігся список осіб, складений І. Мазепою, що приїхали з гетьманом до Москви: обозний В. Борковський, суддя С. Прокопів, писар В. Кочубей, осавул А. Гамалія, бунчужний Я. Лизогуб, полковники: чернігівський Я. Лизогуб, полтавський Ф. Жученко, ніжинський С. Забіла, миргородський Д. Апостол, лубенський Л. Свічка та ін. (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 360).

159 Окольничого Шкловського страчено, Л. Неплюєва вислано на Колу, де він 4.VI 1698 р. помер. Голіцин помер 24. IV 1714 р. на засланні у Волокопінецькій волості (Микола Петровський, Нариси історії України... стор. 360).

1691

160 Людвіг Баденський командував австрійським військом, яке розгромило турків. Під час бою був убитий турецький візир. Ця битва відбулася в серпні

1691 p. поблизу Саланкгмена. Білгородта навколишні міста і села турки захопили після облоги і штурму 8.Х 1690 р. Сучаву захопили польські війська 1691 р. (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 361).

1692

161 Під час цього походу козацькі загони не взяли Очакова (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 362 — 363).

162 Петрик утік на Запоріжжя з генеральної канцелярії 1691 р. (Д. Эварницкий, Источники для истории запорожских казаков, т. I, Владимир, 1903, стор. 307).

1693

163 Командував татарськими загонами Нурадин (Д. Эварницкий, Источники для истории запорожских казаков, т. I, стор. 454, 471, 477, 478).

1694

164 Очакова 1694 р. козацькі загони під керівництвом С. Палія не взяли. Серед козацького війська не було Переяславського полку, під час цієї битви було захоплено близько 100 татар (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 366 — 367).

1695

165 Під Фастовом відбулася сутичка загонів С. Палія з татарською ордою (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 371).

166 Тільки в Таванському городку була залишена залога з козацьких і російських військ, решту міст було спустошено і спалено (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 370 — 371).

1696

167 Орди білгородських татар, що вторглися на Україну, переслідували козацькі загони лубенського полковника Свічки та київського полковника Новицького (Микола Петровський, Нариси історії України..., Додатки, № 20, стор. 415 — 418).

168 У другому поході на Азов брало участь 15 тис. козаків (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 372 — 373).

169 Турецькі кораблі вивезли залогу Азова до Туреччини (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 373).

1697

170 Для захисту від татаро-турецьких нападів на лівому березі Дніпра були залишені також козаки охотницького полковника І. Новицького, гадяцького полковника М. Бороховича і лубенського полковника Л. Свічки (Акты ЗР, V, 273, стор. 283 — 284; Д. Эварницкий, Источники для истории запорожских Козаков, т. I, стор. 691 — 692).

171 Французький король не перешкоджав Петрові I в його подорожі до «цесаря і папи», бо цар не мав наміру туди їхати з Кенігзберга. З Амстердама Петро I на початку 1698 р. їздив до Англі (Микола Петровський, Нариси історії України..., стор. 377).