Мартін Гайдеґґер - Будувати, проживати, мислити

“bin” у зворотах: Ich bin (я є), Du bist (ти є), у наказовій формі bis, sei. Що ж тоді означає: Ich bin ? Старе слово bauen (будувати), до котрого відноситься bin, відповідає “Ich bin”, “Du bist” – означає: я мешкаю, ти мешкаєш. Спосіб, яким є ти і яким є я (Du bist und Ich bin), спосіб, яким ми, люди, є на Землі, це buan – проживання. Бути людиною означає бути на Землі Смертним, тобто: мешкати. Старе слово bauen (будувати), котре говорить, що людина є, оскільки мешкає, водночас означає ще і: оточувати опікою чи грати роль (den acker bauen), розводити виноградну лозу (reben bauen). Таке будування лише зберігає, зберігає зростання, котре саме по собі дає свої плоди. Будувати (у сенсі – оточувати опікою) не є створенням (das Herstellen). І навпаки – будування кораблів і святинь саме певним чином створює свій твір. Тут будування, на відміну від опіки, є зведенням будівлі. У справжнє будування, у проживання входять обидва способи будування – і опіка, латиною colere, cultura, і зведення будівлі, aedificare. Однак будування як проживання, тобто буття на Землі, для щоденного досвіду є чимось, висловлюючись риторично, вже заздалегідь “звичним” (das Gewohnte) . Тому воно ховається за різні види проживання, за такі дії як опіка і зведення . У результаті ці дії претендують на те, щоб мати виключне право на назву будування, а завдяки цьому і на те, про що у будуванні власне йдеться. Справжній сенс будування, тобто проживання, забувається.

Спочатку все це виглядає так, ніби просто відбулася зміна значення самих слів. Тоді як насправді тут криється щось, що має надзвичайно велике значення, а саме: ми не переживаємо проживання як буття людини; проживання навіть не мислиться як фундаментальна риса цього буття.

Той факт, що мова ніби повертає справжнє значення слову будувати-проживати – все-таки свідчить про первинність обох цих значень; у випадку суттєвих слів мови, те, що вони говорять насправді, легко забувається на користь того, що нав’язується безпосередньо. Людина ще майже не торкнулася таїнства цього процесу. Мова позбавляє людину свого простого і достойного мовлення. Її первинна намова не стає завдяки цьому німою, вона лише мовчить. Щоправда людина не зважає на це мовчання.

Коли ми слухаємо те, що нам говорить мова у слові будувати, то чуємо три речі:

1. Будування є, власне кажучи, проживанням.

2. Проживання є способом, яким Смертні є на Землі.

3. Будування як проживання набирає форми будування, яке опікує (тобто опікується зростом) і будування, котре ставить будівлі.

Коли ми зупинимось на цих трьох моментах, то побачимо приховану в них вказівку, а саме: доти, доки ми не дійдемо до того, що саме у собі будь-яке будування є проживанням, ми ніяк не зможемо сформулювати, а тим більше відповідно вирішити, проблему, чим є будування будівлі у його сутності. Ми мешкаємо не тому, що побудували, а будуємо і побудували, оскільки мешкаємо, тобто оскільки ми є мешканцями. Але у чому полягає сутність проживання? Послухаймо ще раз, що говорить нам мова: старосаксонське “wuon” , ґотське “wunian” означають, подібно до того як і старе слово bauen (будувати), залишання-в, перебування. Але ґотське “wunian” чіткіше говорить, як ми переживаєм це залишання-в. Wunian означає: бути заспокоєним, бути поглинутим спокоєм, перебувати у ньому. Слово Friede (спокій, мир) означає – das Friede (вільний простір, продукт для перетворення), das Frye, а fry – це те ж, що і: стережений від шкоди і небезпеки, стережений-від... тобто бережений . Freien , власне кажучи, означає оберігати. Оберігання чогось полягає не лише у тому, що ми нічого не змінюємо у тому, що оберігаємо. Справжнє оберігання є чимось позитивним і має місце тоді, коли ми свідомо не руйнуємо сутності чогось, коли обдумано повертаємо йому його сутність, коли ми її – відповідно до слова freien: einfrieden – обгороджуємо. Проживати, бути поглинутим спокоєм (Frieden), означає – бути обгородженим у просторі того, що є fry, тобто, – вільним простором (das Freie), котрий все оберігає, даючи вільне поле для вияву його сутности. Це оберігання є фундаментальною рисою проживання. Воно тягнеться через все проживання у всіх його реґіонах. Повністю ми побачимо ці реґіони, тоді, коли осмислимо те, що буття людини полягає у проживанні – що воно є перебуванням Смертних на Землі.

Але “на Землі” означає “під Небом”. Обидва визначення водночас означають “стояти перед лицем Божественних Сутностей” і “належати до людської спільноти”... Усі четверо: Земля і Небо, Божественні Сутності і Смертні, силою якоїсь первинної єдности, є одним цілим.

Читать дальше