Харв Экер - Думай як мільйонер

На сторінках цієї книжки ми викриваємо для вас міфи про те, чому декому судилося стати багатим, а інші приречені на довічну скруту. Ви зрозумієте глибинні причини успіху, посередності та фінансових невдач і почнете змінювати своє фінансове майбуття на краще. Ви зрозумієте, як дитинство впливає на формування нашої фінансової програми і як цей вплив може призвести до думок та звичок, що налаштовують на поразку. Ви дізнаєтеся потужні формули, які допоможуть вам змінити поразницьке мислення на ментальні «файли достатку», щоб ви почали мислити й досягати успіху так само, як багаті люди. Також ви опануєте практичні покрокові стратегії, як збільшити прибуток і накопичити статки.

У першій частині цієї книжки ми пояснимо, як кожен із нас запрограмований думати й діяти, коли йдеться про гроші, та окреслимо чотири ключові стратегії перегляду ментальної грошової програми. У другій частині ми розглянемо різницю між мисленням багатих, бідних та представників середнього класу й запропонуємо 17 підходів і дій, що приведуть до сталих змін у вашому фінансовому житті. На сторінках цієї книжки ми також наведемо кілька прикладів із тисяч звичайних та електронних листів, що їх я отримав від учасників семінару-інтенсиву «Думай як мільйонер», які досягли вагомих успіхів у житті.

Отже, який у мене досвід? Звідки я? Чи завжди я був успішним? Якби ж то!

Як і багато хто з вас, я, ймовірно, мав чималий «потенціал», але мало в чому його виявляв. Я перечитав усі книжки, переслухав усі лекції, відвідав усі семінари. Я дуже, дуже хотів стати успішним. Не знаю, чи було це пов’язано з грошима, свободою, відчуттям, що чогось досяг, чи я просто хотів довести батькам, що чогось вартий, але я завжди був майже одержимий бажанням «успішності». До тридцяти років я заснував кілька різних бізнесів, сподіваючись, що кожен із них приведе мене до багатства, але результати були щораз гірші.

Я гарував, як проклятий, але весь час невдало. То була «хвороба чудовиська озера Лох-Несс»: я чув про те, що називають «прибутком», але ніколи його не бачив. Я постійно думав: «Якщо почати правильний бізнес, якщо поставити на правильного коня, то все вдасться». Однак я помилявся. Нічого не вдавалося… принаймні в мене. І нарешті, я звернув увагу саме на останню частину цього речення. Чому інші мають успіх у тому, що я роблю, а я досі бідую? Що сталося з «містером Потенціалом»?

Тож я почав серйозно аналізувати себе. Розглянув свої істинні переконання й побачив, що, хоч справді хотів стати багатим, глибоко всередині мене це тривожило. Переважно я боявся. Боявся, що зазнаю невдачі чи ще гірше – матиму успіх, а тоді якось усе втрачу. Отоді я стану чмом. Я зіпсую те єдине, у чому переконаний: свою історію про весь цей «потенціал». А що, як я збагну, що в мене немає чогось потрібного для успіху й мені судилося тяжке життя?

Тоді, за щасливим збігом обставин, я отримав корисну пораду від дуже заможного приятеля мого батька. Він прийшов до нас грати в карти з «хлопцями» й мимохідь помітив мене. Тоді я втретє повернувся до батьків і мешкав у «нижніх апартаментах», інакше кажучи – у підвалі. Думаю, тато пожалівся приятелеві на моє жалюгідне існування, бо, коли той мене побачив, у його очах світився такий жаль, який зазвичай бережуть для тих, хто сповнений скорботи на похоронах.

Батьків приятель сказав: «Гарве, я починав так само, як ти, бувши суцільним нещастям». Чудово, від цих слів мені мало стати набагато краще. Потрібно було йому сказати, що я заклопотаний… дивлюся, як фарба відлущується від стіни.

А батьків приятель вів далі: «Але я отримав пораду, яка змінила моє життя, і тепер хочу передати її тобі». О ні, чергові батьківські повчання, а він мені навіть не батько! Зрештою, він розродився: «Гарве, якщо ти не маєш того успіху, якого хочеш, це говорить лише про те, що ти чогось не знаєш». Як зухвалий юнак, я тоді вважав, що знаю майже все, але, на жаль, мій банківський рахунок був із цим не згоден. Тож я нарешті почав дослухатися до його слів. «Ти знав, що більшість багатіїв мислять дуже схоже?» – спитав він.

Я відповів: «Ні, ніколи про це не думав». Тоді батьків приятель сказав: «Це не точні наукові дані, але в багатих людей переважно один тип мислення, а в бідних – геть інший, і саме це визначає їхні дії, а отже, і результати цих дій. Якби ти думав так, як багатій, і чинив так, як багатій, як думаєш, чи зміг би ти стати багатим?» Пам’ятаю, як я відповів з усією впевненістю здутого м’яча: «Певне, так». «Тоді, – сказав батьків приятель, – тобі потрібно лише скопіювати мислення багатих людей».