Панас Мирний - Спокуса
Здесь есть возможность читать онлайн «Панас Мирний - Спокуса» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: foreign_language, foreign_language, foreign_prose, foreign_dramaturgy, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Спокуса
- Автор:
- Жанр:
- Год:неизвестен
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:5 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Спокуса: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Спокуса»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Спокуса — читать онлайн ознакомительный отрывок
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Спокуса», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Усі (гукають за Адамом, аж по раю луна іде) .
Слава господеві нашому, слава!
Вовіки і віки – слава!
Адам.Амінь!
Усі.Амінь!
Насуває над раєм біла, як сніг, хмара і почина спускатися на землю білими крупами.
Адам.Манна пада! Манна пада! Господь посилає нам манну. Ходімо підкріплятися нею.
Усі розходяться в різні сторони. Адам і Єва, узявши дві чималих лушпаїни з горіхів, почали у їх збирати манну, а назбиравши повні, посідали рядком під деревом і почали їсти.
Єва.Ну й чого-то така смачна манна оця? Уживаєм щодня, а не докучає!
Адам.Бо господній се хліб… його воля свята!
Єва.А по правді скажи: чи тебе не кортить коли-небудь чого й іншого з'їсти?
Адам.І на думці нема. Та й чого?
Єва.Як чого?
Хіба в нас у раї їстівне не росте?
Он куріпка – дивись; молочай он буя;
А козельці заглядають аж в очі!
Або – он, на кущі, – як пасльон почорнів?
Аж сміються виноградові грона!
Адам.
Та й дурниця яка в твою голову йде!
Тож – живе, а живого господь
Заказав нам ніколи не їсти.
Єва.
Та я чула про се. Тільки дивно мені:
Нащо ж волю господь на усе нам подав,
Попустив, що захочем робити?
Адам.
Ну, то що? Волю – дав, а проте – наказав,
Як отут нам поводитись треба,
Щоб не вскочити в гріх.
Єва.
Ото й дивно мені!
Коли воля – то на все уже воля.
А то: воля – одно, а закон – не дає
Їй широко розпросторити крила:
І те можна, і те, а до того – то й зась!
Бо закон не велить, щоб не вскочити в гріх…
Задля чого ж оце, розкажи ти мені?
Адам (хитаючи головою) .
Єво, Єво! Що це ти, нерозумная, плещеш?
Щось недобре в душі твоїй коїться, Єво!
Єва (сумно) .
Не втаюсь: там щось є,
Щось непевне заклюнулось в неї
І полоха спокій мій, і спать не дає.
Чудні сни мою душу лякають щоночі!..
От і вчора: приснилось мені,
Що стоїш ти отам – на поляні
Гордий силою, що у тебе вона
Так і скаче із очей твоїх чорних,
Так і прище з усії постанови —
Владних рук, бистрих ніг і високого стану.
І та сила твоя так і тягне мене,
Так і вабить під захист могучий…
Там, – здається мені, – не боятимусь я
Анічого на світі; від всього забороне
Ота сила твоя і… щаслива, до тебе горнуся,
Заглядаю у вічі огненні твої,
Припадаю до високої груді,
Щоб спочити край серця твого,
Що так шпарко підкидається – б'ється…
І от, – чую, – як та ласка моя
Прокрадається в душу до тебе
І пестить починає її,
І голубити тихим спокоєм…
І мене ти на руки береш,
І колишеш тихесенько – тихо…
Адам прикро та ласкаво задивляється на Єву.
І заснула під тим доглядом я.
Вже не знаю, чи довго я спала, чи ні,
Тільки разом, мов шпигнув хто, – проснулась…
Коло мене тебе вже нема,
Якась неміч мене всю посіла,
Пов'язала мої руки і ноги,
Не дає очам глянути ясно!
У душі – страх піднявсь, серце – жаль навернув
І несказана туга насіла…
Чую я – пропадає навіки те щастя моє,
Що воно вже ніколи не вернеться знову!
Адам з жалем дивиться на Єву.
І від ляку й жаху разом кинулась я…
Ти лежиш на своєму ліжкові
Й тихо спиш… На великую силу
Перетерпіла я отой страх і той сон,
Поки знову заснула… Не знаю,
Що ясує цей сон?
Адам (понуро) .
А чи молишся ти
Щиро богові, як спати лягаєш?
Єва.
Як і завжди – молюсь.
Адам (зітхнувши) .
Ох, молися!.. Молись,
Бо тебе се лукавий доводе до сього.
Єва.
А лукавий – то хто? Ти де бачив його?
Адам.
Хоч не бачив, оже знаю про його.
Єва.
Кажеш: знаю? Розкажи ж ти мені,
Покажи, щоб я знала, кого стерегтися.
Адам.
Його бачить не можна: то – дух.
Єва.
Дух?… І бог – дух? і лукавий – то дух?
Як же їх розпізнати, збагнути?
Адам.
Нам не дано снаги, як збагнути їх нам,
То істоти без облуди, без тіла…
Бог є дух, чистий дух, як те небо, ясний,
Як те сонце, блискучий – яскравий,
Як повітря прозоре – невидимий-легкий,
А могучий – його силі кінця-краю немає.
Він – усе… Небо те – і високе, і синє,
З його зорями, місяцем, сонцем ясним,
Земля ся – із горами й водою,
Із усім, що на їй і під нею живе,
Росте, плава, і ходе, і дише, —
Все то він появив. Його творча рука
Із нічого усе те зробила;
Його сила свята – над усім тут віта,
Його воля – нам усім тут керує!
Що в нас волос? А й він не спаде
З голови без господньої волі святої…
Такий – бог… Він – і правда, й добро,
Він – і ласка та милость без міри
До того, хто отут по закону живе;
Гнів страшний – задля тих, хто не хоче
Покоритись закону його… А лукавий? То, Єво,
Дух нечистий, дух гордощів, зла,
Супротивник лихий божій волі.
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «Спокуса»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Спокуса» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Спокуса» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.