Роман Росіцький - Коли прокидається сила

Дядько Гонафо тихенько прочинив дверi i увiйшов до кiмнати, в якiй Беренiка полюбляла спати у холоднiшi пори року. Дiвчинi щось снилося: очi пiд заплющеними повiками неспокiйно бiгали, дихання було нерiвномiрним, а кисть правої руки силкувалася стиснутися в кулак.

Астролог сiв на стiлець бiля лiжка, i в ту ж мить Беренiка прокинулася.

– Яка гидота, – мовила вона, вiддихуючись.

– Бачила потвору? – спитав дядько Гонафо. – То був Iдрiге.

– Жартуєш? Менi що, з тим одороблом i наяву доведеться битися?

– От чудна, – усмiхнувся астролог. – Ти бачила душу того поганця.

– А насправдi вiн такий гарний, як описувала Меллiнта?

– На мою думку, зла людина не може бути гарною.

– До речi, ти чому вчора не з’явився?

– Роботи багато було. Втомився. Ти вже не гнiвайся.

– Цього разу прощаю.

– Їсти хочеш?

– Могла б i обiйтися, але якщо ти щось принiс, то вiдмовлятися грiх.

– Хлiб, сир i багато часнику, – оголосив дядько Гонафо меню снiданку. – Вчорашнiй замовник пропонував ще сало, але я вiдмовився.

– Вiдколи це ти бiдним людям гороскопи став складати?

– А хто сказав, що мiй клiєнт бiдний? Та вiн багатший за самого короля!

– Не зрозуміла.

– А що тут розумiти? Скнара вiн. Затям собi: щедра людина нiколи не буде багатою.

– Ти хочеш сказати, що твiй клiєнт харчуєтся чорним хлiбом, часником i салом?

– Нi. Цей нарощує власне i в їжi собi не вiдмовляє. Ти б його тiльки бачила – стiжок у штанах.

– Вельми естетичне видовище, – пирхнула Беренiка i взялася до снiданку.

Тренування стали настiльки звичними, що тiло само без найменшої вольової спонуки наповнювалося енергiєю дiї, бажанням руху. Дядько Гонафо молодшав на очах, а Беренiка радiла, як дитина, кожному вдалому випаду, кожному вiдбитому удару i кожному стрибку, що вiд чарiв Гермiниного меча набував вiдтiнку польоту.

Пiсля обiду Беренiка i Гонафо вирушили до лiсу шукати хатину, бачену увi снi.

– То, кажеш, ти таки скрутила потвору вночi? – запитав астролог дорогою.

– На жаль, це був лише сон, – зiтхнула дiвчина.

– Знаєш, сни рiзнi бувають. Я за своє життя яких тільки не набачився.

– Так я тобi й повiрила.

– Можеш не вiрити, але я таки розповiм. – Дядька Гонафо Беренiчинi шпильки не зачiпали за живе, а частенько навiть розвеселяли. – Так от, скептику, сни бувають трьох видiв. Найпоширенiшi – звичнi, баченi щоночi, коли мозок для розваги вибудовує з усього, що бачили очi i чули вуха, радiснi або тривожнi фантасмагорiї. Ну, це вiд настрою залежить. Такi сни iснують для задоволення. Другий вид – сни пророчi. Навряд чи тобі вони коли снилися…

– Звiдки ти можеш знати, що менi снилося, а що нi?!

– Якби таке хоч раз трапилося, то я б знав про це того ж ранку. А от сьогоднiшнє твоє видиво належить до третього типу сновидiнь. Я їх для себе називаю снами-дiями. Хитра штука, скажу тобi. Все, що у таких снах вiдбувається, має значний вплив на реальнiсть. З того я роблю висновок, що Iдрiге буде битий.

– Ти це щойно придумав?

– Знущаєшся?

– Ти старий, досвiдчений i хитрий. Тобi обдурити бiдну дiвчину простiше простого.

– Ми правильно йдемо, проста дiвчино? – запитав Гонафо, коли Беренiка звернула з наїждженої дороги у густi хащi.

– Тут стежка i дуб. Такі, як увi снi.

Гонафо зупинився в нерiшучостi. Його увагу привернув шум угорi. Придивившись уважнiше, вiн побачив, як двi сойки б’ються з вороною. Дивовижно, але чорна бандитка перемагала! А далi сталося зовсiм незрозумiле: одна з сойок полетiла геть, лишивши свою товаришку наодинцi з вороною. I тiльки це сталося, переможне каркання змiнилося iстеричним лементом.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.