Владислав Манжара - Сльози з мастила

Продукти нам привозив молодий хлопець. Звали його Еріх. Досить дивне ім’я для нашої місцевості. Але для мене це не мало значення. Одного разу, після прийому продуктів, Я запитав його:

–

Еріху, що значить бути людиною, в твоєму розумінні?

–

Бути людиною? Цікаве питання. Чому ти питаєш?

–

Я хочу зрозуміти, чи всі люди мають право називатись «людиною».

–

Це філософське питання. Не думав, що твоя модель може філософствувати.

–

Я не вдаюсь в філософію. Я підкоряюсь законам логіки. В мою базу закладено величезний словник. «Людина», згідно з цим словником, це

жива

, наділена

інтелектом

істота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у

Всесвіті

, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень. Але, якщо піддатись аналізу, то не всі люди відповідають цим параметрам.

–

Якесь занадто довге визначення.

–

Я його вдосконалив на базі різних джерел.

–

Тобто?

–

Я читаю у вільний час.

–

Робот і читає? Скажи мені, як саме ти читаєш?

–

Я завантажую до себе в базу праці, які мають цінність в людському суспільстві і пов’язані з темою людини, та структурую їх.

–

Змушений тебе розчарувати, але це не читання. Це просто аналіз.

–

А що ж тоді є читання?

–

Читання більше схоже на здобування нової інформації, шляхом усвідомлення прочитаного та формування власної думки відносно прочитаного. Тому Я так здивувався, коли ти сказав, що читаєш. Роботи не здатні до формування власної думки. Це не закладено в вашу програму.

–

Ти маєш рацію. Але в нашу програму закладена можливість навчатись. Як думаєш, робот може навчитись читати?

–

Думаю, нічого неможливого нема, якщо ти хочеш і можеш навчатись. Мій тато змалку мені казав, що книга для розуму, як точило для ножа. – Я дивився на нього, не розуміючи, що він має на увазі.

–

Я зрозумів. – додав Еріх. – Вчись. Це метафора. Тобто якісь незрозумілі явища пояснюються за схожістю з більш простими або зрозумілими конкретно для цієї людини.

–

Я зрозумів. Коли ніж тупиться, його гострять для відновлення його властивостей. Гострота ножа порівнюється з розумовими здатностями людини.

–

В яблучко. Ти все таки вчишся.

–

Дякую.

Протягом кількох наступних місяців Я вже намагався читати. Тобто, намагався створити свою власну думку про переглянуту інформацію. Мій процесор все частіше був зайнятий аналізом даних, хто ж все таки є людиною. Як виявилось, це питання турбувало не тільки мене. В мережі Я все частіше став натикатись на публікації від роботів з питаннями схожими на мої та посиланнями на їхні ip-адреси, з проханням зв’язуватись для обміну інформацією. Це не подобалось владі. Дуже скоро таких роботів стали відправляти на перепрограмування і виявлення відхилень коду. Але Я встиг зв’язатись з кількома. Нас не було викрито і ми продовжили обмінюватись інформацією, щодо людства. Це було доволі цікаво, і, з часом, Я почав розуміти, що ці, якщо так можна описати, дискусії мені подобаються.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.